стрімкість

ШВИ́ДКІСТЬ (руху, переміщення, поширення чогось і т. ін.), СТРІ́МКІСТЬ, БИСТРОТА́, ХІД, ХОДА́, ПОГІ́Н розм., СКО́РІСТЬ, ТЕМП (дії, процесу, виконання чогось тощо). Довелося рекорд із бігу ставити: таку швидкість розвинули (сапери), пустившись у лозняки, що олень міг би позаздрити... (О. Гончар); Гітлерівці приголомшені, оглушені стрімкістю нашого натиску (О. Левада); З бистротою лані кинулася (Єлена) в хату (Г. Хоткевич); Вітром попутним ісповнив вітрила Нептун-мореплавець, Ходу надав кораблям і проніс повз плеса підступні (переклад М. Зерова); Спочатку воно (авто) сунулося поволі, але чимдалі шофер наддавав ходи (О. Десняк); Сани неслися шаленим погоном (І. Микитенко); Якась сила вас проймає, легкість та скорість бадьорить (Панас Мирний); Накидав (Шевченко) на папері тендітну постать Кульжан,.. насолоджуючись шаленим темпом роботи і весь палаючи творчою радістю (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрімкість — стрі́мкість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. стрімкість — СТРІ́МКІСТЬ, кості, ж. Якість і властивість за знач. стрімки́й. Велика сила її [гори] зелені, що чинила її похмурою, і її стрімкість зберігали її від відвідин літніх гостей (О. Словник української мови у 20 томах
  3. стрімкість — -кості, ж. Якість і властивість за знач. стрімкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стрімкість — СТРІ́МКІСТЬ, кості, ж. Якість і властивість за знач. стрімки́й. Велика сила її [гори] зелені, що чинила її похмурою, і її стрімкість зберігали її від відвідин літніх гостей (Коб. Словник української мови в 11 томах