стулитися

СТИСКА́ТИСЯ (щільно з'єднуватися, зводитися докупи), СТИ́СКУВАТИСЯ, СТУЛЯ́ТИСЯ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИСЯ (про зуби, губи); СТИНА́ТИСЯ (про зуби); БГА́ТИСЯ (про пальці, кулаки тощо). — Док.: сти́снутися, стули́тися, зці́питися, заці́питися, стя́тися, зібга́тися (зобга́тися рідше). Од пекучої туги руки Черниша стискалися в кулаки (О. Гончар); — Ех! — так зуби стиснулись, що іншим разом побоявся б, аби не розсипались (М. Трублаїні); Десь недалечко хтось потихесеньку дитину люляв — і очі стулялися (Марко Вовчок); У неї зціпилися руки над головою, а лице зарилося тісно у постіль (О. Кобилянська); Кулаки бгаються, з горлянки от-от крик зірветься, не знаю й сама, що зі мною (Ю. Яновський).

СТУЛЯ́ТИСЯ (наближатися впритул, з'єднуватися), СТУ́ЛЮВАТИСЯ рідше, ЗМИКА́ТИСЯ, ЗАПЛЮ́ЩУВАТИСЯ, ЗАКРИВА́ТИСЯ (про очі). — Док.: стули́тися, зімкну́тися, заплю́щитися, закри́тися. Сухі руки мовби починали шукати чого довкола себе, нервово стулялися пальці (Г. Хоткевич); Здався він (дід) мені якимсь обскубленим птахом: таке зморщене, миршавеньке, голомозе; .. руки — як курячі ніжки, спина стулилася з грудьми (О. Стороженко); Набряклі від безсоння повіки щоразу змикались (Я. Баш); У Конопельського тільки зіниці очей помітно звузились та щелепи зімкнулись тісніше (Ю. Збанацький).