стібати

ШИ́ТИ (скріплювати, з'єднувати ниткою), СТІБА́ТИ (СТЬОБА́ТИ) розм.; СТРОЧИ́ТИ (на швацькій машині). Княжні своїй маленькій Сорочечки шила (княгиня). І маленькі рукавчата Шовком вишивала (Т. Шевченко); Сіла (Оксана) край віконця і давай би то шити.. узлика нема, та й не догадається, стібаючи, бо знай у віконце погляда (Г. Квітка-Основ'яненко); Заклавши шитво під голку, стала (Олена) строчити (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стібати — стіба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стібати — СТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що. Прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину і т. ін. Стібати ковдру; // рідко. Прокладати стібки; шити. Сіла [Оксана] край віконця і давай би то шити .. Не схватиться.. Словник української мови у 20 томах
  3. стібати — Аю, -аєш, недок. Висміювати, іронізувати. Найбільше мені сподобалось, як № стібає усю нашу навколо-культурну спільноту. Словник сучасного українського сленгу
  4. стібати — -аю, -аєш, недок., перех. Прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину і т. ін. Стібати ковдру. || рідко. Прокладати стібки; шити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стібати — СТІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Прошивати наскрізь, поклавши між підкладкою й верхом шар вати, ватину і т. ін. Стібати ковдру; // рідко. Прокладати стібки; шити. Сіла [Оксана] край віконця і давай би то шити.. Не схватиться.. Словник української мови в 11 томах
  6. стібати — Стіба́ти, -ба́ю, -єш, одн. в. стібну́ти, -бну́, -не́ш гл. Стегать, стегнуть. Словник української мови Грінченка