сумнівний

НЕПЕ́ВНИЙ (про справу, становище і т. ін. — якому не можна довіритися, який викликає сумнів у своїй надійності), НЕНАДІ́ЙНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й рідше (який невизначеністю, двозначністю приховує в собі щось небезпечне). Мандрую, кохана, в непевну дорогу, В тяжку невідомую путь (Олена Пчілка); Люба мамочко! ..стан моїх нервів все-таки ненадійний: одна безсонна ніч, невелика втома — і все йде шкереберть (Леся Українка); Як можна полюбити таку сумнівної вартості абстракцію, як "сила життя", того не можу собі уявити (І. Франко); Він збирався поговорити з Каргатом на досить слизьку тему (Ю. Шовкопляс); Невеселі святки були Грицькові того року. Не те, щоб він дуже жалів про Настю, неприємний був самий факт, що відкрив йому очі на хистке його становище (А. Головко). — Пор. 1. підозрі́лий.

НЕНАДІ́ЙНИЙ (якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися), НЕПЕ́ВНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ (який викликає сумнів щодо своєї надійності); БЕЗВІДПОВІДА́ЛЬНИЙ (який не усвідомлює відповідальності за свої слова, вчинки тощо); НЕВИ́ПРОБУВАНИЙ, НЕПЕРЕВІ́РЕНИЙ (який ще не показав себе на ділі). (Лісницький:) Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік — Іван Виговський (Л. Дмитерко); Кому власна батьківщина З малих літ не дорога, — Той непевна є людина (П. Грабовський); — Покриваєш сумнівні елементи на селі. Навіщо брав під захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матеріалів? (Григорій Тютюнник); — Я зняв з роботи оператора Кумач.. Молоденьке таке дівча, безвідповідальне (А. Хижняк); Справді, хіба довів він чимось своє право стати воїном? ..Він ще невипробуваний (В. Петльований). — Пор. 1. неві́рний, 1. підозрі́лий.

СУМНІ́ВНИЙ (який не викликає твердої впевненості), НЕПЕ́ВНИЙ, МАЛОЙМОВІ́РНИЙ, ПРОБЛЕМАТИ́ЧНИЙ, ГІПОТЕТИ́ЧНИЙ, НЕВІРОГІ́ДНИЙ, НЕДОСТОВІ́РНИЙ, НЕПЕРЕВІ́РЕНИЙ (про дані, факти і т. ін. — побудований на чутках). Мохнацький.. просто й переконливо доводив сумнівну гіпотезу про ймовірність існування єдиної прамови для всіх індоєвропейських мов (Р. Іваничук); Я досі навчилась вірити.. в хірургію, а всяка терапія для мене річ непевна (Леся Українка); — І оце таке в нашій хаті світитиме? — посміхнулась Вутанька: не то що матері, навіть їй це здалося малоймовірним (О. Гончар); Невірогідним здається, але факт: відважні біляківці відстояли село (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумнівний — сумні́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сумнівний — Непевний, маловірогідний; (- цінність) проблематичний, гіпотетичний; (помічник) ненадійний, підозрілий; (- правду) щербатий; (авторитет) підмочений. Словник синонімів Караванського
  3. сумнівний — [сумн’іўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. сумнівний — СУМНІ́ВНИЙ, а, е. 1. Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності. – Ви б так, кажете, не зробили. Ви б його не лікували отаким сумнівним способом. Ну, й не треба (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. сумнівний — -а, -е. 1》 Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності. 2》 Не зовсім ясний, зрозумілий. 3》 Який може бути витлумачений по-різному, двозначно. 4》 Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; непевний, ненадійний. Сумнівне товариство. || Підозрілий; негожий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сумнівний — СУМНІ́ВНИЙ, а, е. 1. Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності. — Ви б так, кажете, не зробили. Ви б його не лікували отаким сумнівним способом. Ну, й не треба (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах