сумнівний
СУМНІ́ВНИЙ, а, е.
1. Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності.
— Ви б так, кажете, не зробили. Ви б його не лікували отаким сумнівним способом. Ну, й не треба (Ю. Янов., II, 1954, 105);
У тих випадках, коли захисна реакція з боку фізіологічної системи сполучної тканини недостатня, успіх специфічної хіміотерапії лишається завжди сумнівним (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 400).
2. Не зовсім ясний, зрозумілий.
Я мусив виграти собі півгодини для того, щоб проглянути сумнівні шматки на екрані до монтажу, а перед десятьма годинами вечора — ще півгодини на перегляд остаточно змонтованого фільму (Ю. Янов., II, 1958, 117).
3. Який може бути витлумачений по-різному, двозначно.
Товщина твору є сумнівна цінність, швидше — хиба. В своїй творчості я всіма силами борюся з балаканиною (Вас., IV, 1960, 55);
— Коли я мав сумнівну приємність бачити тебе востаннє, ти з піною на губах стверджував, немов саме з моєї вини всі в інституті почали тупцювати на місці й радянській медичній науці дають користі, як оси меду (Шовк., Людина.., 1962, 307).
4. Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; непевний, ненадійний.
— Покриваєш сумнівні елементи на селі. Навіщо брав під захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матеріалів? (Тют., Вир, 1964, 196);
Сумнівне товариство;
// Підозрілий; негожий.
Стаха мала хлопців більше, ніж пальців на обох руках, а проте ніхто з них не пропонував їй свою руку.. Стаха, як дівчина, мала сумнівну репутацію (Вільде, Сестри.., 1958, 386);
Тимко повернувся на свою квартиру, куди, крім старих квартирантів, прибуло ще двоє — молоді хлопці сумнівного вигляду (Тют., Вир, 1964, 361).
Значення в інших словниках
- сумнівний — сумні́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- сумнівний — Непевний, маловірогідний; (- цінність) проблематичний, гіпотетичний; (помічник) ненадійний, підозрілий; (- правду) щербатий; (авторитет) підмочений. Словник синонімів Караванського
- сумнівний — [сумн’іўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- сумнівний — СУМНІ́ВНИЙ, а, е. 1. Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності. – Ви б так, кажете, не зробили. Ви б його не лікували отаким сумнівним способом. Ну, й не треба (Ю. Словник української мови у 20 томах
- сумнівний — -а, -е. 1》 Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності. 2》 Не зовсім ясний, зрозумілий. 3》 Який може бути витлумачений по-різному, двозначно. 4》 Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; непевний, ненадійний. Сумнівне товариство. || Підозрілий; негожий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сумнівний — НЕПЕ́ВНИЙ (про справу, становище і т. ін. — якому не можна довіритися, який викликає сумнів у своїй надійності), НЕНАДІ́ЙНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й рідше (який невизначеністю, двозначністю приховує в собі щось небезпечне). Словник синонімів української мови