сумніватися

СУМНІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. у чому і без додатка. Відчувати, висловлювати сумнів щодо вірогідності, можливості чого-небудь; не бути впевненим у чомусь.

Приємний мені буде подарунок новорічний та книжечка моя, бо таки я вже почала була дуже сумніватись в її виході (Л. Укр., V, 1956, 430);

— Євген Колосюк у повіт поїхав. Має землемірів привезти.. — Та не може бути! — сумнівались невіри (Стельмах, І, 1962, 388);

Я й сам почав сумніватися, чи не помилялися ми всі троє щодо Ромчиного батька (Сміл., Сашко, 1957, 123).

2. у кому. Мати сумнів щодо кого-небудь, не цілком покладатися на когось.

— Досі я завжди тебе слухав.. А тепер сумніваюся у тобі. Ти все чиниш проти мене і проти волі мого няня (Три золоті сл., 1968, 38).

3. Вагатися, приступаючи до чого-небудь.

— Треба працювати, а не сумніватися (Собко, Зор. крила, 1950, 307);

І ти, чоловіче, в таку пору не сумніваєшся садити жоржини? (Стельмах, II, 1962, 320);

— Їжте, їжте, Терентію, не сумнівайтесь, — припрошує Мар’ян і невміло всовує кусень в червоні пальці дукача (Стельмах, І, 1962, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me