1. Словник синонімів української мови

суспіль

I. ПО́РЯД (в одному ряді, на одній лінії, на однаковому рівні), РЯ́ДОМ, РЯДКО́М, ВРЯД (УРЯ́Д), О́БРУЧ розм. рідше, СУ́СПІЛЬ розм., ПО́МІЖ діал.; ПО́КОТОМ (на землі, на підлозі). Серед назв музичних інструментів поряд з однослівними є багато складних (з журналу); Бійці присіли рядом, болгарським затяглися тютюном (І. Гончаренко); А коси — дзень... Чи то не коси? В зелені хвилі весла б'ють, І косарі, мов ті матроси, Рядком, веслуючи, пливуть... (М. Нагнибіда); Стахурський налив усім вина і виставив шклянки вряд (Ю. Смолич); Доми їхні стояли суспіль, і так вони вдвох товаришували, що водою не розіллєш (переклад М. Лукаша); У трьох дворах поміж вигинула скотина (Словник Б. Грінченка); У курені на помості сплять покотом чоловіки (А. Головко).

СУЦІ́ЛЬНО (по всій поверхні), СУСПІЛЬ, ПО́СПІЛЬ, СУЦІ́ЛЬ рідше, ВСУЦІ́ЛЬ (УСУЦІ́ЛЬ) рідше; ПО́КОТОМ розм. (про кількох лежачих людей — один біля одного). На час визрівання просо стало таким густим, що закрило собою всю площу, ніби засіяне суцільно (В. Козаченко); Дві стіни були суспіль завішані образами, неначе іконостас (І. Нечуй-Левицький); — Я говорю не про зовнішній бруд, що поспіль вкриває підлоги, стіни й прилади (Ю. Шовкопляс); Поранені бійці.. покотом лежали на соломі через усю хату (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суспіль — су́спіль 1 прийменник незмінювана словникова одиниця су́спіль 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. суспіль — присл. 1》 По всій поверхні; суцільно. 2》 Поряд, поруч. 3》 у знач. прикм., з оруд. в. та прикм. "з". Указує на просторову близькість, суміжність кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь; біля, поряд, поруч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. суспіль — СУ́СПІЛЬ, присл. 1. По всій поверхні; суцільно. Усі села суспіль ніби залиті старими садками (І. Нечуй-Левицький); А по всій могилі – бур'ян – не суспіль, а острівками: буркун і катран, які до середини літа вигорають майже до чорноти, а також дрок... Словник української мови у 20 томах
  4. суспіль — Су́спіль, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. суспіль — СУ́СПІЛЬ, присл. 1. По всій поверхні; суцільно. Усі села суспіль ніби залиті старими садками (Н.-Лев., II, 1956, 27). 2. Поряд, поруч. Їхні хати стояли суспіль. 3. у знач. прийм., з оруд. в. та прийм. Словник української мови в 11 томах
  6. суспіль — Суспіль нар. 1) Вмѣстѣ, рядомъ. Кумова хата стоїть суспіль з моєю. Волч. у. 2) Сплошь. Поле суспіль засіяне буряками. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка