сутінки

ВІДТІ́НОК (один із різновидів відповідного кольору за ступенем яскравості; додаткове забарвлення на тлі основного), ВІДЛИ́В, ПІВТО́Н, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, ВІ́ДЛИСК, ПЕРЕЛИ́В, ВІ́ДТІНЬ діал., СУ́ТІНКИ рідше. Села, заховані в садах, гаї вигравали всіма відтінками зелені (В. Гжицький); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків (Ю. Яновський); Ось уже затремтів рожевий, з перловим відливом схід (М. Стельмах); Зір полонили і чарували ніжні півтони — тьмяно-білі і сині... (Т. Масенко); Кучері.. на диво чорні, з синюватим вилиском (О. Донченко); Цвітуть Карпати восени, грають переливами всіх барв, ще краще, ніж весною (В. Кучер); Кожний тон і кожний відтінь — се момент один, промінчик (І. Франко); Все було залите таким гарячим маревом і прикрите таким легким сивим туманом, що всі сутінки, всі кольори ніби зливались докупи (І. Нечуй-Левицький).

СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал., СУ́МРАК діал. (після заходу сонця); ПІВСУ́ТІНКИ, ПІВСУ́ТІНЬ (неповні сутінки); НАПІВМО́РОК, ПІВТЕ́МРЯВА (дуже погане освітлення). Вже аж під вечір, коли яруга крилася сутінками, покинув Тимко шелюги (Григорій Тютюнник); Страшна народна козацька сила, котру він (князь Єремія) ненавидів.., ніби виросла з землі й кинулась на його в сутінку вечора (І. Нечуй-Левицький); Як настає сутінь, сова плаває в теплому повітрі (Ю. Мартич); Вже й вечір настає; заступаються померки в хаті (Панас Мирний); В червоній вечірній стумі довго ще носили школярі воду з яру на город (С. Васильченко); Приходили пізно, як вже змрок обійме землю (Марко Вовчок); У хмільні смеркання мавки чорноброві Ждатимуть твоєї ніжності й любові (В. Симоненко); Сонце зникло за лісом. Присмерки швидко слалися по землі (С. Воскрекасенко); Увечері мати довго стоїть на вулиці.. Стоїть у присмерку печальна й самотня (Т. Масенко); В суморок на хвильку забігли додому (А. Головко); Сумерк. Довгі тіні, Прохолода (П. Дорошко); Другого вечора коло шостої сиділи ми обі в сумраці мовчки (О. Кобилянська); Надворі сяяло ясне осіннє сонце, а в маленькій кімнаті.. панувала затишна півсутінь (В. Собко).