суятитися

ТУРБУВА́ТИСЯ за кого-що, про кого-що, ким, чим, за ким-чим (виявляти увагу до чиїхось потреб), ПІКЛУВА́ТИСЯ про кого-що, за кого-що, ким, чим, ДБА́ТИ про кого-що, за кого-що, КЛОПОТА́ТИСЯ про кого-що, за кого-що, ОПІКА́ТИ (ОПІ́КУВАТИ) кого, що, ОПІ́КУВАТИСЯ ким, чим, рідко над ким-чим, про кого-що, ОПІКУ́НСТВУВАТИ над ким-чим, ПАНТРУВА́ТИ кого, що, розм., ПЕКТИ́СЯ за когощо, розм., БІ́ДКАТИСЯ за кого-що, біля кого-чого і без додатка, розм., БІДКУВА́ТИСЯ розм., БІДКУВА́ТИ розм., КРЯ́ЖИТИ за ким-чим, діал., ФАТИГУВА́ТИСЯ діал., ПА́ДКАТИ за ким-чим, діал., ПА́ДКАТИСЯ коло кого-чого, за ким-чим, діал., ПАДКУВА́ТИ коло кого-чого, діал., ПАДКУВА́ТИСЯ ким, чим, за ким-чим, діал., СУЯТИ́ТИСЯ діал., ПРОМИШЛЯ́ТИ за кого-що, заст.; ПОБИВА́ТИСЯ за ким-чим, за кого-що, рідше ким, чим, УПАДА́ТИ коло кого, над ким, ПРИПАДА́ТИ до кого, коло кого, УБОЛІВА́ТИ (ВБОЛІВА́ТИ) за кого-що, БОЛІ́ТИ за ким-чим (дуже сильно). — Док.: потурбува́тися, стурбува́тися, попіклува́тися, подба́ти, поду́мати, поклопота́ти, поклопота́тися, пожалі́ти. Гетьман стояв у Борзні. Не стояв, а лежав, бо з осінньою негодою здоров'я його погіршилося. Хвилювався, по ночах не міг спати, лікарі турбувалися ним (Б. Лепкий); "І сержант, — думає Петро, — теж піклується про мене. Всі піклуються про мене. А я?" (І. Багмут); — Я тобі служу і за наймичку і за наймита, а ти ні про що не дбаєш (І. Нечуй-Левицький); Про інші речі клопочеться він зі старим Шрамом, про інші речі широко розмовляє, а її мовби нема йому на світі (П. Куліш); Чорновус якось тепло, безмовно опікав увесь час новачка (Ю. Збанацький); Мене опікував молодий моряк, мій рятівник (М. Трублаїні); — Потребує (Славко) такої людини з досвідом, щоб любила його й опікувалася ним не тільки як жінка, але також як рідна мати (Лесь Мартович); Він вважав за свій обов'язок опікунствувати над цими недосвідченими людьми, яким, звичайно, не легко розібратися в усьому, що вони вперше побачили за кордоном (С. Журахович); — Нині кожен тільки себе пантрує (І. Чендей); — Маріє! Ти не дуже за мене печися (С. Чорнобривець); Її взяла злість, що всім байдуже про те лихо, а їй самій прийшлось бідкатись за всіх (І. Нечуй-Левицький); — А я так бідкуюся, — чи вже вони поїхали, чи й досі ні (Словник Б. Грінченка); Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив (Словник Б. Грінченка); — Але не фатигуйтеся, пані Микейтшова, я лиш на хвилиночку, бо я не маю часу (Г. Хоткевич); Мати падкає за дочкою (Словник Б. Грінченка); Падкається хазяїн коло коней (Словник Б. Грінченка); Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (О. Ковінька); Падкувалися нами мати, страх!.. (В. Бабляк); Василь все ходив, все думав. Суятився, бідолаха, гризся сам в собі (І. Франко); — Що ж, парубче, сяку-таку роботу я тобі дам, коли вже так учитель побивається за тобою (М. Стельмах); — Ну, що болить тобі, донечко, що? — упадав він над немовлям (О. Гончар); Кайдашиха припадала коло свого онука (І. Нечуй-Левицький); На Січ ішли всі, хто дорожив свободою, хто уболівав за свій народ і не шкодував життя, захищаючи його добробут (С. Добровольський).

ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯ розм., МОРДУВА́ТИСЯ підсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯ діал., ЮРТУВА́ТИСЯ діал., БУ́РИТИСЯ діал.; ПОТРЯСА́ТИСЯ (надзвичайно сильно). — Док.: схвилюва́тися, розхвилюва́тися, стриво́житися, розтриво́житися, стурбува́тися, розтурбува́тися, збенте́житися, рознервува́тися, зворохо́битися діал. потрясти́ся. — Мамо! Ти тільки не хвилюйся. Гайдамаки! — Де? — обмерла мати (А. Головко); Радіостанція не мала повідомлень з аеростата. Друзі повітроплавців непокоїлись (М. Трублаїні); Він усе ще тривожився, чи море підступно не затопить котлован (А. Хижняк); (Прісцілла:) Як забарюся, не тривожся дуже, то буде значити, що зберемось деінде (Леся Українка); Він турбується про долю тих планів, що їх накреслили архітектори, про генеральну відбудову села (О. Вишня); — Нехай там бідний рекрут не бентежиться (І. Франко); Душа нітилася, а сталої думки так і не знаходив (І. Ле); Він уже не пам'ятав ні прикрощів, ні сварок, якими зранку каламутилася його душа (С. Журахович); Лежачи вночі на призьбі, вона довго не могла заснути, мордуючись усякими чудними думками (М. Коцюбинський); Не без того, щоб молодиці не помічали, як міниться лице Радивонові, набігають рішучі вирази, буриться душа (К. Гордієнко).