1. Словник синонімів української мови

схриплий

ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм. (який став звучати хрипко); НАДЛО́МЛЕНИЙ, НАДЛА́МАНИЙ, РОЗБИ́ТИЙ, НАДІ́РВАНИЙ, ЗІ́РВАНИЙ (який став звучати не чисто, з хрипінням, дрижанням, із зміненим тембром); ПРОКУ́РЕНИЙ розм. (про голос завзятого курця); ПРОПИ́ТИЙ розм. (про голос п'яниці). — Щось негайне? — Так, негайне, — промовив Сиволап хрипким, пропитим і прокуреним голосом (Д. Ткач); Чути глухий хрипливий кашель (В. Речмедін); Він навіть пробував щось говорити хриплим та здушеним голосом, але за кожним разом змовкав (М. Коцюбинський); І не говорить (диявол), а якимсь хрипучим голосом мекає (Остап Вишня); Коло ставників примостився дяк і охриплим, ослаблим голосом вичитував молитви (Панас Мирний); Я напружила всі сили і крикнула схриплим голосом (Н. Рибак); Осадивши біля поранених замиленого коня, крикнув (вершник) тривожним, не по-мужньому надломленим голосом: — Де князь? В дворі нещастя (Д. Міщенко); В сінях неждано надламаними голосами заспівали молоді півники (М. Стельмах); Голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (переклад М. Рильського); Хором керував церковний дячок — згорблений старенький чоловічок з надірваним тенорком (С. Добровольський); Зірваний голос.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схриплий — схри́плий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. схриплий — СХРИ́ПЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до схри́пнути. 2. у знач. прикм. Який звучить хрипло, з хрипотою; хрипкий. Він потер долонею ретельно виголену голову і схриплим голосом звелів: – Ви вільні, старший лейтенант, можете іти (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  3. схриплий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до схрипнути. 2》 у знач. прикм. Який звучить хрипло, з хрипотою; хрипкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. схриплий — СХРИ́ПЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до схри́пнути. 2. у знач. прикм. Який звучить хрипло, з хрипотою; хрипкий. Він потер долонею ретельно виголену голову і схриплим голосом звелів: — Ви вільні, старший лейтенант, можете іти (Рибак, Час.., 1960, 16). Словник української мови в 11 томах