сіть

МЕРЕ́ЖА (пристрій з перехрещених ниток для ловлі риби, птахів тощо), СІТЬ, СІ́ТКА, НЕ́ВІД (великих розмірів); ВО́ЛОК (невелика з матнею); НЕ́РЕТ заст., КІМЛЯ́ діал. (для ловлі риби); ТКА́НКА діал. (густа, для ловлі дрібної риби); ХВА́ТКА (конусна, на обручі з держаком). Рибалки закинули невід і почали підтягувати його до берега.. Швидко пішла на берег з двох боків мокра мережа (В. Гжицький); Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат, то дещо тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу (І. Франко); Закинули рибалки сітку (І. Нечуй-Левицький); Пливе в човні рибалка й тягне свій убогий волок (Л. Первомайський); Чорнявий чоловік старі нерети понапр(авляв) і почав в'язати новий (Марко Вовчок); Коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів (С. Добровольський). — Пор. I. 1. па́стка.

МЕРЕ́ЖА (те, що своїми обрисами нагадує багато схрещених, переплетених ліній, ниток тощо), МЕРЕ́ЖИВО, СІ́ТКА, СІТЬ. Небо цвіло наді мною В синій мережі ялин (Т. Масенко); Крізь мереживо листя і цвіту глибоко голубіє небо, а по йому, як кораблі з білими вітрилами, пропливають одна за одною хмарини (В. Винниченко); Роки не поклали на його обличчя густої сітки зморщок (В. Козаченко); Люблю я й досі присмерки прозорі Квітневих вечорів і чорну сіть Вишневих, яблуневих верховіть (М. Зеров).

ПА́СТКА (місце, з якого немає виходу; хитрий маневр), ЗАПАДНЯ́, ТЕНЕ́ТА мн., ЛАБЕ́ТИ мн., СИЛЬЦЕ́ (СІЛЬЦЕ́), СІ́ЛО, КАПКА́Н, СІ́ТКА, СІТЬ. Потоцький якось довідався про розставлену йому козацьку пастку (Я. Качура); — Ой, чоловіче добрий, бережись сієї западні! (Г. Квітка-Основ'яненко); (Кай Летіцій:) Друже, ми не знаєм, які та секта наставля тенета на неофітів (Леся Українка); І врешті у такі лабети я попався, Що далі ні пливти, ні вирватись ніяк (М. Рильський); -Пам'ятайте, що нашого брата нелегко ловити: готуйте добрі сильця та западеньки, от що! Стара Каралаєва хитра й досвідчена птаха (І. Нечуй-Левицький); Попав в сіло (М. Номис); — Ой, хлопче, хлопче, — докірливо каже Роман, — не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш... (О. Гончар); Лейзор Рабиненко розпустив свої потаємні сітки на цілі губернії (І. Нечуй-Левицький); Тільки через півтора року удалось вирватися із тих сітей, які нам накинули слідчий і крамар-обвинуватель (С. Васильченко).

СІТЬ (складне переплетіння обставин, інтриг, чуток і т. ін.), ПАВУТИ́НА, ТЕНЕ́ТА мн. — Гарний, молодий, майстер володіти улесливим словом, обплутав вас сіттю свого чару (Ірина Вільде); Ні спека, ні втома, ні павутина непу не розм'якшила наших м'язів (В. Еллан); Цупкі поміщицькі тенета, захопивши Данька хлопчиком на каховському людському ярмарку, так уже відтоді й не відпустили його назад у рідні Кринички (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сіть — сіть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сіть — (установ) мережа, (на обличчя) серпанок, див. вуаль, (на рибу) сіті, сітка, бредень, волок, жак, кімлач, кімля, клумля, орія, поріж, тербук, чапавка, черепчя, ятер, ятерина, ятір, див. тенета Словник чужослів Павло Штепа
  3. сіть — СІТЬ, і, ж. 1. Пристрій для ловлі риби, птахів і т. ін., зробл. з міцних ниток, які перехрещуються і закріплюються на однакових проміжках вузлами. Ой, закиньте, рибалочки, шовковую сіть, Та зловите щуку-рибу панам на обід! (І. Словник української мови у 20 томах
  4. сіть — -і, ж. 1》 Пристрій для ловлі риби, птахів і т. ін., зробл. з міцних ниток, які перехрещуються і закріплюються на однакових проміжках вузлами. || чого, перен. Складне переплетіння чого-небудь (інтриг, подій, чуток і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сіть — би́тися як (мов, на́че і т. ін.) ри́ба в саку́ (в сі́тях). Намагатися з усіх сил перебороти що-небудь складне, непосильне. Бідна Рифка билася мов риба в саку. Вона так рада була .. придумати щось дуже, дуже мудрого для свого сина (І. Фразеологічний словник української мови
  6. сіть — Сіть, сі́ті, сі́ті, сі́ттю; сі́ті, -те́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сіть — СІТЬ, і, ж. 1. Пристрій для ловлі риби, птахів і т. ін., зробл. з міцних ниток, які перехрещуються і закріплюються на однакових проміжках вузлами. Ой, закиньте, рибалочки, шовковую сіть, Та зловите щуку-рибу панам на обід! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. сіть — Сіть, -ті ж. Сѣть. Щастя му з рук вилетіло, як птиця із сіті. Ном. № 1820. ум. сі́тка, сі́точка. Словник української мови Грінченка