таврувати

КЛЕЙМУВА́ТИ, МАРКУВА́ТИ, ТАВРУВА́ТИ. Клеймувати товар; Маркувати вироби; Таврувати коней. — Пор. клеймо́.

ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил., ТАВРУВА́ТИ підсил., ШЕЛЬМУВА́ТИ підсил., ГАНЬБУВА́ТИ підсил., ХУЛИ́ТИ підсил. книжн.; БРИ́ТИ розм. (влучно, гостро). — Док.: осуди́ти, засуди́ти, посуди́ти, огу́дити (обгу́дити), загу́дити, ви́ганити, зга́нити, ви́ганьбити. (Джен:) Я не маю наміру тебе осуджувати, я взагалі не маю права судити твої вчинки (В. Собко); Усі.. засуджували її легковажність (С. Журахович); Вона, пригадуючи свої молоді літа, судила теперішню молодіж (Панас Мирний); Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (М. Стельмах); Рай та й годі! А для кого? Для людей. А люде? Не хотять на нього й глянуть, А глянуть — огудять (Т. Шевченко); Кінь як кінь — не поганий і не добрий, Нема за що ганити, Нема за що й похвалити (І. Муратов); Від поконвіку нас повчали, ..Щоб люди злодіїв прощали.. Але стають другі години, Яка от саме настига: Плямують зрадника країни (П. Грабовський); Будучи полум'яним поборником дружби і братерства народів, Франко гнівно таврував царський уряд Росії (з журналу); — Ой, не хули та на Бога. Він може вже й завтра покликати нас на свій суд справедливий (П. Козланюк); На зборах добре брили Василя: "Ледачого, як він, не бачила земля!" (К. Гордієнко). — Пор. докоря́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таврувати — Клеймити, позначати. Словник синонімів Полюги
  2. таврувати — таврува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. таврувати — Випікати тавро, штемпувати; П. картати, с. плямувати ганьбою, піддавати анатемі, шпетити на всю губу; док. ЗАТАВРУВАТИ, г. нап'ятнувати. Словник синонімів Караванського
  4. таврувати — див. розвінчувати Словник синонімів Вусика
  5. таврувати — ТАВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Випікати тавро на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. Одні [гуцули] робили позначки своїм вівцям, щоб їх восени можна було розрізнити серед інших дроб'єт [овець] на полонинах... Словник української мови у 20 томах
  6. таврувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Випікати тавро на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. || Випікати мітку на тілі людини (звичайно невільника, злочинця тощо). 2》 перен. Суворо засуджувати когось, щось; картати, викривати чиїсь дії, вчинки. Таврувати ганьбою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. таврувати — Таврува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. таврувати — ТАВРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Випікати тавро на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин. Одні [гуцули] робили позначки своїм вівцям, щоб їх восени можна було розрізнити серед інших дроб’єт [овець] на полонинах... Словник української мови в 11 томах