1. Словник синонімів української мови

тайник

СХО́ВАНКА (місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь), СХОВ, СХО́ВИЩЕ, СХО́ВОК, ПОТАЙНИ́К, ТАЙНИ́К, ХО́ВАНКА розм., КРИЇ́ВКА розм., СПУД заст., ПЕРЕХО́ВОК діал., СКРИ́ТКА діал., НИ́ШПОРКА діал., ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал. Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Макар узяв лома й заступа, пішов за хутір до найближчого схову (П. Кочура); Тепер це був не табір, а цілий замок, де можна було витримати облогу, а головне, влаштувати сховище на бойовий припас (З. Тулуб); Може, Анничка має десь свій сховок і з нього стежить за нею (княгинею)? (В. Гжицький); Потайник обладнали за всіма правилами (В. Логвиненко); (Долорес:) Дон Жуане, тут є тайник під церквою, сховайтесь (Леся Українка); Вислідив я ту криївку, Де мій батько скарб ховав (І. Франко); — Утечу тепер.. Але куди йти, не знаю, де переховок мати, не знаю (Г. Хоткевич); (Жандарм:) Перешукайте все обійстя, шопу, комору, стодолу, всякі скритки (І. Франко); (Мамай:) Та візьму людей, піду по нишпорках (Ю. Яновський). — Пор. 1. укриття́.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тайник — тайник (36) <�пол. tajnik — таємниця; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. тайник — (таємне місце для переховування чогось) схованка, діал. криївка. Словник синонімів Полюги
  3. тайник — тайни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. тайник — Потайник; (для схову) схованка, криївка, СХОВ; (душі) закуток. Словник синонімів Караванського
  5. тайник — [тайник] -ниека, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  6. тайник — Схованка Словник чужослів Павло Штепа
  7. тайник — ТАЙНИ́К, а́, ч. 1. Те саме, що схо́ванка¹; сховок, потайник. У лісі Петро з глибокого тайника, що віє передосінньою прохолодою, дістає обмотаний плащ-палаткою автомат (М. Словник української мови у 20 томах
  8. тайник — -а, ч. 1》 Те саме, що схованка; сховок, потайник. 2》 тільки мн., чого, перен. Про що-небудь нерозгадане, нез'ясоване; місце, куди немає доступу іншим; найпотаємніше. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. тайник — ТАЙНИ́К, а́, ч. 1. Те саме, що схо́ванка; сховок, потайник. У лісі Петро з глибокого тайника, що віє передосінньою прохолодою, дістає обмотаний плащ-палаткою автомат (Стельмах, Вел. Словник української мови в 11 томах
  10. тайник — Тайник, -ка м. 1) Тайникъ, секретное мѣсто. Шейк. 2) Тяйный проходъ. Шейк. Се мабуть тайник — печера, що йде під землею. К. МБ. XI. 147. ум. тайничо́к. Словник української мови Грінченка