тал
ТАЛОВИ́НА́ (ділянка землі, з якої зійшов сніг), ПРОТА́ЛИНА, ПІДТА́ЛИНА, ЛИ́СИНА розм., ТАЛ розм., ВИ́ТАЛИНА розм., ПРОТА́ВКА розм.; ТА́ЛИК (у зоні вічної мерзлоти). Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах (О. Копиленко); — І все ж десь тут повинні бути проталини, — засумнівався водій. — Вода виходить звідкись на поверхню (О. Лупій); Вже горби з-під снігу лисинами (М. Рильський); Тільки й побачив (учитель) виталини від вогнищ на снігу (О. Гончар); Уже є протавки на полі (Словник Б. Грінченка); Її (ТЕЦ) головний корпус споруджено на так званому талику — одній з ділянок талих порід у районі вічної мерзлоти (з газети).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тал — тал 1 іменник чоловічого роду таловина рідко тал 2 іменник чоловічого роду верболіз Орфографічний словник української мови
- тал — Тала вода; (на дорозі) розталь, розкаль; талина, таловина. Словник синонімів Караванського
- тал — див. проталина Словник синонімів Вусика
- Тал — III талос, -а, ч., міф. 1》 Мідний велетень на Кріті, що відганяв від острова чужинців. 2》 Одне з імен сина Дедалової сестри Пердіка, який перевершив свого дядька в майстерності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тал — ТАЛ¹, у, ч., рідко. Те саме, що талови́на́. ТАЛ², у, ч. Те саме, що верболі́з. Талами вийду понад Уралом На степ широкий (Т. Шевченко); З далеких гір потягло вітром – листя талу зашелестіло тихо, сумно (О. Десняк). Словник української мови у 20 томах
- тал — ТАЛ¹, у, ч., рідко. Те саме, що талови́на́. ТАЛ², у, ч. (Sа1іх репtапdrа L.). Те саме, що верболі́з. Талами вийду понад Уралом На степ широкий (Шевч., II, 1963. 64); З далеких гір потягло вітром — листя талу зашелестіло тихо, сумно (Десняк, II, 1955, 29). Словник української мови в 11 томах
- тал — Тал, -лу м. Проталина. Левч. 132. талом талуви́ти — ѣхать саньми по протаявшему снѣгу. Левч. 132. Словник української мови Грінченка