теплий

ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев. про ставлення до інших). Мені сподобалися мої майбутні товариші. Вони були переважно молоді, доброзичливі, веселі (І. Багмут); Чи не криється за його доброзичливою поведінкою і солодкими словами якась підступна хитрість? (Д. Ткач); Лиш я бідний, нещасливий, ніхто мені не зичливий! (пісня); Він високий, елегантно вбраний, з іскрами сивини на скронях, з поглядом зичливим, відкритим (О. Гончар); Ви обізвалися до мене таким теплим, таким прихильним словом, зогріли, заохотили й зворушили до сліз (М. Коцюбинський); Був (інженер) з годину доброзичним, чемним, чулим, аж ліричним (С. Воскрекасенко); Прощати можуть тільки жінки, бо вони поблажливі й добрі серцем (П. Загребельний); На початку березня прийшов лист від Рєпніної. Як завжди, був він повний теплої турботи за бідного вигнанця (З. Тулуб). — Пор. 1. до́брий, 1. лю́дяний, 1. при́язний, 1. чу́лий.

НЕЯСКРА́ВИЙ (про світло, колір — приємний для ока, який не дратує), СПОКІ́ЙНИЙ, СТРИ́МАНИЙ. Неяскраве світло настільної лампи падало на диван, на частину підлоги (В. Собко); Нові (будинки) пишалися дротяними сітками, пофарбованими у спокійний, сталевий колір (Ірина Вільде). — Пор. 2. те́плий, 1. тьмя́ний.

ПРИ́ЯЗНИЙ (про почуття, стосунки тощо; про людину, яка виявляє такі почуття щодо інших), ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ТЕ́ПЛИЙ. Люблю я приязні розмови, В яких братерство розцвіло (М. Рильський); До людей же він був приязний, тихий (Грицько Григоренко); Спитав (німець) спокійно, дружелюбним тоном: — Ви, я бачу, не хвилюєтесь? (Д. Бедзик); Люди дружелюбні, компанійські люблять теплі кольори, а замкнуті, небалакучі віддають перевагу холодним (з газети); Я досі під враженням Вашої гостинності і теплих відносин до мене (М. Коцюбинський). — Пор. 1. добрози́чливий.

СВІ́ЖИЙ (який недавно спечений і не втратив своїх попередніх якостей — про хліб і подібні вироби), ГАРЯ́ЧИЙ, ТЕ́ПЛИЙ, М'ЯКИЙ. Вони щодня становлять на моїм столі гарні страви, смачну печеню, свіжий хліб (Г. Хоткевич); Ще теплі пиріжки; Сюди до мене, м'яких, гарячих буханців (Панас Мирний).

ТЕ́ПЛИЙ (середній між гарячим і холодним), ОГРІ́ЙЛИВИЙ розм., ЛІ́ТЕПЛИЙ діал.; ЛІ́ТНІЙ (який буває влітку). День минав. Я блукав над берегом і лежав на теплому камені (Ю. Яновський); Огрійливе сонечко пробивалося крізь віти (К. Гордієнко); Весь час (ватаг) обертав велику путину біля вогню, аби молоко було рівномірно літепле (Г. Хоткевич); Надворі така погода, що навіть і для Сан-Ремо в цей сезон навдивовижу, таки зовсім літня, бо навіть вечір настільки теплий, що аж не хочеться вікон зачиняти (Леся Українка).

ТЕ́ПЛИЙ (приємний для зору, слуху тощо), М'ЯКИ́Й, ПАСТЕ́ЛЬНИЙ (про забарвлення). Тепле.. світло виповнило хату (М. Коцюбинський); Ах, я не маю теплих слів Намалювати ту хвилину (М. Хвильовий); Бачу постать у сонці знайому, чую мову і теплу, й суху... (В. Сосюра); За якоїсь півгодини Тася й Сачко сиділи в першому ряді колонного залу філармонії, що вабив око м'якими тонами мармуру й позолоти (Л. Дмитерко); Все на ній було, з ніг до голови, ніби в пастельних фарбах (М. Томчаній). — Пор. неяскра́вий.

ЩИ́РИЙ (про розмову, пісню, вірш і т. ін. — який іде щиро від серця, душі), ДУШЕ́ВНИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙ, ТЕ́ПЛИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ЧИСТОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ЩИРОСЕ́РДИЙ (ЩИРОСЕ́РДНИЙ). І полилась їх розмова — щира, непотайна (І. Нечуй-Левицький); Дмитро Іванович (Яворницький) вийшов на сцену, обняв кожного з кобзарів, подякував їм.. за їхні щирі пісні (І. Шаповал); Буває, що й ім'я забудуть. А пісня душевна — живе (М. Гірник); Кожному хотілось поділитися з друзями спогадами в тихій і задушевній розмові (З. Тулуб); Кілька разів читав і перечитував Шевченко теплі рядки Лизогубового листа (З. Тулуб); Вийшовши на волю.. людиною дорослою, з визначеним уже характером він (Т. Шевченко) не втратив своєї природної веселості й життєрадісності (П. Колесник); Вона.. цілком віддалася нині ревній каятьбі і молитвам (О. Гончар); Чистосердечні признання; Щиросерде визнання помилки.

ЩИ́РИЙ (про стосунки між людьми — який ґрунтується на щирості, сердечності, правді), СЕРДЕ́ЧНИЙ, ЩИРОСЕРДЕ́ЧНИЙ підсил., ЩИРОСЕ́РДИЙ, ЧИСТОСЕРДЕ́ЧНИЙ підсил., ТЕ́ПЛИЙ. Отож треба нам цементу, щоб нарівні з ідеєю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирі, чисто братерські відносини між нами (М. Коцюбинський); Я жив в атмосфері теплих, сердечних відносин (М. Коцюбинський); Розповів би зараз Панас Петрович цим щиросердим людям про життя своє (І. Волошин). — Пор. 4. близьки́й.

ЩИ́РИЙ (про слово — сповнений доброти, душевності), ЩИРОСЕ́РДИЙ підсил., СЕРДЕ́ЧНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ТЕ́ПЛИЙ. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось (Панас Мирний); Щиросерді слова сивого професора справили враження на обох дівчат (М. Чабанівський); Якби ти знав, як много важить слово, Одно сердечне, теплеє слівце! (І. Франко); Зустрів (бригадир) мене привітним словом (В. Сосюра).