1. Словник синонімів української мови

терміновий

ТЕРМІНО́ВИЙ (який потребує негайного виконання), СПІ́ШНИЙ, НЕГА́ЙНИЙ, НАГА́ЛЬНИЙ, НЕВІДКЛА́ДНИЙ, Е́КСТРЕНИЙ, ПЕРШОЧЕРГО́ВИЙ, НАВА́ЛЬНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, ШПАРКИ́Й розм., НА́ГЛИЙ діал., ПРИ́КРИЙ заст.; НАДТЕРМІНО́ВИЙ (дуже спішний). В цей момент, як звичайно, Сайгор думав про ті ж засідання й згадав термінові пакети (М. Хвильовий); — Де ти була? Що трапилось? — Олена надіслала до мене. Є спішна робота (З. Тулуб); У нього поранено голову, можливо, що йому потрібна негайна операція (О. Донченко); Яка взимку робота нагальна? Ніякої! Чистимо зерно, вивозимо на поля гній (А. Головко); Начальник управління викликав до себе Ковальчука в якійсь невідкладній справі (С. Журахович); А до того якраз прийшла дочка з міста й принесла батькові екстрений випуск львівського "Слова польського" (П. Козланюк); Першочергове завдання; Зо дня на день складалася якась навальна праця (І. Ле); (Олеся:) Що у мене — робота яка чи діло пильне, котре примушує мене сидіти дома? (М. Кропивницький); Тільки що повернувся він з Прилуччини, куди посилав його Заленський по шпаркому ділу (О. Стороженко); (Мартіан:) Я не вечеряю. А ще до того роботу наглу маю (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терміновий — терміно́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. терміновий — див. НЕГАЙНИЙ; (- діло) шпаркий, екстрений. Словник синонімів Караванського
  3. терміновий — [теирм'іновией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. терміновий — ТЕРМІНО́ВИЙ, а, е. 1. Який вимагає негайного виконання, вирішення; спішний. Ніч стояла, на жаль, місячна, але доручення було термінове, ніколи було чекати темних ночей (Ю. Яновський); Тато був зайнятий якоюсь терміновою роботою (Н. Словник української мови у 20 томах
  5. терміновий — -а, -е. 1》 Який вимагає негайного виконання, вирішення; спішний. Термінова справа. || Який потребує негайного доставлення або відправлення. || у знач. ім. терміновий, -вого, ч. Лист, пакет і т. ін., що потребує негайного доставлення або відправлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. терміновий — Терміно́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. терміновий — ТЕРМІНО́ВИЙ, а, е. 1. Який вимагав негайного виконання, вирішення; спішний. Ніч стояла, на жаль, місячна, але доручення було термінове, ніколи було чекати темних ночей (Ю. Янов., І, 1954, 150); Тато був зайнятий якоюсь терміновою роботою (Забіла, Катруся. Словник української мови в 11 томах