1. Орфоепічний словник української мови

терміновий

терміно́вий

[теирм'іновией]

м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. терміновий — терміно́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. терміновий — див. НЕГАЙНИЙ; (- діло) шпаркий, екстрений. Словник синонімів Караванського
  3. терміновий — ТЕРМІНО́ВИЙ, а, е. 1. Який вимагає негайного виконання, вирішення; спішний. Ніч стояла, на жаль, місячна, але доручення було термінове, ніколи було чекати темних ночей (Ю. Яновський); Тато був зайнятий якоюсь терміновою роботою (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. терміновий — -а, -е. 1》 Який вимагає негайного виконання, вирішення; спішний. Термінова справа. || Який потребує негайного доставлення або відправлення. || у знач. ім. терміновий, -вого, ч. Лист, пакет і т. ін., що потребує негайного доставлення або відправлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. терміновий — ТЕРМІНО́ВИЙ (який потребує негайного виконання), СПІ́ШНИЙ, НЕГА́ЙНИЙ, НАГА́ЛЬНИЙ, НЕВІДКЛА́ДНИЙ, Е́КСТРЕНИЙ, ПЕРШОЧЕРГО́ВИЙ, НАВА́ЛЬНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, ШПАРКИ́Й розм., НА́ГЛИЙ діал., ПРИ́КРИЙ заст.; НАДТЕРМІНО́ВИЙ (дуже спішний). Словник синонімів української мови
  6. терміновий — Терміно́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. терміновий — ТЕРМІНО́ВИЙ, а, е. 1. Який вимагав негайного виконання, вирішення; спішний. Ніч стояла, на жаль, місячна, але доручення було термінове, ніколи було чекати темних ночей (Ю. Янов., І, 1954, 150); Тато був зайнятий якоюсь терміновою роботою (Забіла, Катруся. Словник української мови в 11 томах