товаришити

ДРУЖИ́ТИ (бути в дружбі з кимсь), ТОВАРИШУВА́ТИ, ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАПРИЯ́ЗНЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ДРУЖИ́ТИСЯ розм., ЛИГА́ТИСЯ зневажл., ТОВАРИШИ́ТИ діал., КОМПАНУВА́ТИ діал., КУМА́ТИСЯ заст.; ПОДРУГУВА́ТИ розм. (перев. про жінок); БРАТА́ТИСЯ, БРАТА́ТИ рідше (виявляти братні почуття); ЛЮБИ́ТИСЯ (про особливо близькі стосунки між друзями); ХОДИ́ТИ розм., ВОДИ́ТИСЯ розм., ЗНА́ТИСЯ розм., ПЛУ́ТАТИСЯ зневажл. (проводити багато часу разом). — А я з тобою... я хотіла б дружити... говорити про все... щоб у нас не було заборонених тем (Є. Гуцало); Нікому й в голову не могло прийти, що вони були будь-коли знайомі, а тим більше товаришували (І. Багряний); З усіх людей в нашій кіностудії я найбільше подружився з тьотею Любою та ще приятелював з кінооператором Фокіним (Л. Смілянський); Це просто було особливе якесь уміння ладнати з людьми, ладити по-простому, по-життєвому (Г. Хоткевич); З добрим дружись, а лихих стережись (прислів'я); Сказати щиру правду, і я ніколи не любила товаришити та приятелювати з такими паннами (І. Нечуй-Левицький); Грицько з Іваном компанували (Словник Б. Грінченка); Майже з усіма людьми в тій околиці він добре знався і братався, а з багатьма то й кумався (переклад М. Лукаша); Марія Дмитрівна знала її віддавна, ще з гімназії, де вони вчилися, подругували (Дніпрова Чайка); Жила проти нас міщаночка... Дуже вони з Настею любилися; як сестри рідні — все було вкупці (Марко Вовчок); (Юда:) Хто такі всі ті, що з ним ходили? Все рибалки більш (Леся Українка); Нікуди від матері ні на п'ядь (Оксана) і ні з ким вже нігде не водилась і не зналась (Г. Квітка-Основ'яненко).