ток
ПОТІ́К (ПОТЬО́К рідко) (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ (ПОТЬО́КИ) розм., ШИ́ПІТ діал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод). Це вже, напевне, літо почалось чи тільки зачерпнуло молодої води з потоку... (В. Стус); По дитині плачучи, Церера Слізьми доповняла плин струмка (переклад М. Лукаша); Як дівочий сон чарівний, як сріблисті блиски зір, Ніагари мчить плав рівний крізь зелений первобір (Уляна Кравченко); З височенного перекату скатертю переливається широкий пласт кришталевої лави (О. Стороженко); Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П'янке вино біжить жертовним током, І від багать синіє фіміам (М. Зеров); Їдемо яром між високими, посмугованими брунатними патьоками, безлісими горбами (Ю. Мельничук); Наша хата стояла край села. Над самими глинищами, там, де росли тільки вільхи, де весело бурунились бурчаки (Ю. Збанацький); Воркує голубом рівчак (М. Стельмах). — Пор. 1. струмо́к.
Значення в інших словниках
- ток — ток 1 іменник чоловічого роду потік ток 2 іменник чоловічого роду тока рідко Орфографічний словник української мови
- ток — Струм, див. струя Словник чужослів Павло Штепа
- ток — ТОК¹, у, ч. Потік, струмування рідини. Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П'янке вино біжить жертовним током, І від багать синіє фіміам (М. Зеров); * Образно. Той щасливий, Хто творить і працює, Кого життя включило в ток Непереборного розгону (В. Сосюра). ТОК², а, ч., заст. Тока. Словник української мови у 20 томах
- ток — I -у, ч. Потік, струмування рідини. II -а, ч., заст. Тока. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ток — ТОК¹, у, ч. Потік, струмування рідини. Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П’янке вино біжить жертовним током, І від багать синіє фіміам (Зеров, Вибр., 1966, 22); *Образно. Словник української мови в 11 томах