тополина

ТОПО́ЛЯ (дерево родини вербових з високим прямим стовбуром); ТОПОЛИ́НА (одне дерево); РАЇ́НА діал. (пірамідальна). Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем (Т. Шевченко); Шумить під вікном молода тополина, Неначе у серці моїм (А. Малишко); В синьому шумі раїни серце моє розцвіта (В. Сосюра).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тополина — тополи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. тополина — ТОПОЛИ́НА, и, ж. 1. Одне тополеве дерево. На дніпровській долині ромашка зів'яла побита. Тополина скрипить (А. Малишко); Не верба, не ламка тополина, – шпилькувата гілчаста ялина сизе віття здійма, на зорі, коли з лампами йдуть шахтарі (М. Словник української мови у 20 томах
  3. тополина — -и, ж. 1》 Одне тополеве дерево. 2》 Тополеве дерево як матеріал; деревина тополі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тополина — ТОПОЛИ́НА, и, ж. 1. Одне тополеве дерево. На дніпровській долині ромашка зів’яла побита. Тополина скрипить (Мал., Чотири літа, 1946, 126); Не верба, не ламка тополина, — шпилькувата гілчаста ялина сизе віття здійма, на зорі... Словник української мови в 11 томах