торботряс

ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана.. взяла окраєць хліба, хотіла нести жебракові (В. Минко); Старці під берестом поснули (Т. Шевченко); Вона виймає з портмоне монетку і подає її прохачеві (Ю. Смолич); — Кобзар — то жебрак, старцюга, за милостину грає (Ф. Бурлака); — То таки треба доброї голови, щоб удати, аби не зробити з усіх нас торбарів! (А. Крушельницький); Голод з новою силою погнав на села торбешників (Ю. Збанацький); (Кміта:) Я мусив пошитись в торботруси й цим заробляв собі гроші на поживок (І. Нечуй-Левицький); Глумиться (Яким) старому й молодому, пакостить прошакові, шпурляє грудьми (С. Ковалів); Захтів у діда випросити хліба (М. Номис); Хто всякі квітки хлопцям пришиває? — Я, Варка Луценкова; хто.. лазарів передражнює? — Я! (Панас Мирний). — Пор. 1. бося́к.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торботряс — торботря́с іменник чоловічого роду, істота жебрак, голодранець, обідранець розм. Орфографічний словник української мови
  2. торботряс — див. бідний; жебрак Словник синонімів Вусика
  3. торботряс — ТОРБОТРЯ́С, а, ч., розм. Жебрак, голодранець, обідранець. Саме отаких нам і треба. Хто на заробітках біля батрацьких казанів виростав, кого раніш волоцюгами та торботрясами дражнили (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. торботряс — -а, ч., розм. Жебрак, голодранець, обідранець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. торботряс — Торботря́с, -са; -ря́си, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. торботряс — ТОРБОТРЯ́С, а, ч., розм. Жебрак, голодранець, обідранець. — Запишіть [до червоного полку].. Саме отаких нам і треба. Хто на заробітках біля батрацьких казанів виростав, кого раніш волоцюгами та торботрясами дражнили (Гончар, II, 1959, 228). Словник української мови в 11 томах
  7. торботряс — Торботряс, -са м. Нищій, оборванецъ. Шейк. Словник української мови Грінченка