торбохват
ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом). Кажуть, що злодій ніколи не краде там, де він живе (Ю. Смолич); Німий збагнув, що вдень на острів ніхто непомічений не пробереться, що крадіїв трави треба ждати вночі (П. Загребельний); Всі знають, що Лигун браконьєр, розкрадач народного добра, злодюга, але йому від того мало горя (М. Чабанівський). — Пор. грабі́жник.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- торбохват — торбохва́т іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- торбохват — див. злодій; скупий Словник синонімів Вусика
- торбохват — ТОРБОХВА́Т, а, ч., зневажл. Злодій, шахрай. – На возі сокири не кидай, бо ще хтось вночі поцупить та й на торжок однесе. Адже ж тут у Києві тих злодіїв та торбохватів, хоч греблю ними гати! – гукнула Лекерія Петрівна до свого наймита (І. Словник української мови у 20 томах
- торбохват — -а, ч., зневажл. Злодій, шахрай. Великий тлумачний словник сучасної мови
- торбохват — ТОРБОХВА́Т, а, ч., зневажл. Злодій, шахрай. — На возі сокири не кидай, бо ще хтось вночі поцупить та й на торжок однесе. Адже ж тут у Києві тих злодіїв та торбохватів, хоч греблю ними гати! — гукнула Лекерія Петрівна до свого наймита (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах