1. Словник синонімів української мови

точок

РИ́НОК (місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів), БАЗАР, ТОРГО́ВИЦЯ, ТОРГ заст., ТОРГО́ВИЩЕ заст., ТО́РЖИЩЕ заст.; ТОРЖО́К заст. (малий); ТОВКУ́ЧКА розм., ТОВЧО́К розм., ТОЧО́К розм. заст., ТАНДИ́ТА заст. (місце торгівлі перев. приношеними товарами, рідше — продуктами). (Марія Михайлівна:) Віро! Ти вже встала?.. А я вже побувала на ринку — ягід купила на варення (І. Кочерга); Увесь базар, всю торговицю обходила Катерина (С. Чорнобривець); Ой піду я на торг, на торжочок Та куплю собі саблю золотую (пісня); Їздили в Київ на торговище, де Дуліб придбав для обох одіж на зиму (П. Загребельний); Колишня дореволюційна Каховка славилась величезними торжищами, під час яких тут вміщалось кілька тисяч людей (Л. Дмитерко); Старі сидухи й перекупки гнали їх (пашів) кочергами через торжок (І. Нечуй-Левицький); За пожежнею, біля річки — базар і товкучка. Там може трапитись машина до села (Ю. Мушкетик); Найбільш турбувала мене одежа. Шоколадна, в рогіжку, перероблена з старої панської, купленої на товчку (М. Коцюбинський); Ходжу, ходжу, тільки вулиці й заулки перехрещую. Увійшли в базар, сей-таки точок Подольський — стоїть купочка молодиць і дівчат (Марко Вовчок); В цім місці тандита, тютюн продається і горілочка з закускою (А. Свидницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. точок — точо́к 1 іменник чоловічого роду тік точо́к 2 іменник чоловічого роду базар рідко точо́к 3 іменник чоловічого роду посудина діал. Орфографічний словник української мови
  2. точок — ТОЧО́К¹, чка́, ч. Зменш.-пестл. до тік 1. Василь Петрович взяв мітлу, розмів сухий сніжок на точку, до якого, мабуть, вже звикли птахи, і сипнув з кишені суміш проса, .. крихт і ще там чогось (О. Копиленко); Данько молотить на точку жито (В. Земляк). Словник української мови у 20 томах
  3. точок — I -чка, ч. Зменш.-пестл. до тік 1). II -чка, ч., розм., заст. Базар, де торгують приношеними речами; товкучка, товчок. III -чка, ч., діал. У косарів – видовбана з дерева невеличка посудина, куди наливають воду й кладуть брусок для гостріння коси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. точок — би́ти в (одну́) то́чку. Постійно спрямовувати свої зусилля, увагу, дії на здійснення певної мети. Він не любив заробітчан, зате любив і помічав настирливих, з характером, таких, хто в точку б’є і б’є (П. Дорошко). Фразеологічний словник української мови
  5. точок — ТОЧО́К¹, чка́, ч. Зменш.-пестл. до тік 1. Василь Петрович взяв мітлу, розмів сухий сніжок на точку, до якого, мабуть, вже звикли птахи, і сипнув з кишені суміш проса,.. крихт і ще там чогось (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах
  6. точок — Точо́к, -чка м. 1) ум. отъ тік. дути точо́к. см. тічок. Грин. II. 350 2) Толкучка, толкучій рынокъ. Плутаються, як на точку міщанки. Левиц. Пов. 143. Словник української мови Грінченка