1. Словник української мови у 20 томах

точок

ТОЧО́К¹, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до тік 1.

Василь Петрович взяв мітлу, розмів сухий сніжок на точку, до якого, мабуть, вже звикли птахи, і сипнув з кишені суміш проса, .. крихт і ще там чогось (О. Копиленко);

Данько молотить на точку жито (В. Земляк).

ТОЧО́К², чка́, ч., розм., заст.

Базар, де торгують приношеними речами; товкучка, товчок.

Ходжу, ходжу, тільки вулиці й заулки перехрещую. Увійшла в базар, сей таки точок Подольський, – стоїть купочка молодиць і дівчат (Марко Вовчок);

– Степане Івановичу! І де це ви її [книжечку] достали?.. – Купив на точку! (І. Нечуй-Левицький).

ТОЧО́К³, чка́, ч., діал.

У косарів – видовбана з дерева невеличка посудина, куди наливають воду й кладуть брусок для гостріння коси.

Михайло нічого не сказав. Взявся набивати косу. Налив води в точок, глечик поставив у траву під вербою і почав гострити косу (М. Томчаній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. точок — точо́к 1 іменник чоловічого роду тік точо́к 2 іменник чоловічого роду базар рідко точо́к 3 іменник чоловічого роду посудина діал. Орфографічний словник української мови
  2. точок — I -чка, ч. Зменш.-пестл. до тік 1). II -чка, ч., розм., заст. Базар, де торгують приношеними речами; товкучка, товчок. III -чка, ч., діал. У косарів – видовбана з дерева невеличка посудина, куди наливають воду й кладуть брусок для гостріння коси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. точок — би́ти в (одну́) то́чку. Постійно спрямовувати свої зусилля, увагу, дії на здійснення певної мети. Він не любив заробітчан, зате любив і помічав настирливих, з характером, таких, хто в точку б’є і б’є (П. Дорошко). Фразеологічний словник української мови
  4. точок — РИ́НОК (місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів), БАЗАР, ТОРГО́ВИЦЯ, ТОРГ заст., ТОРГО́ВИЩЕ заст., ТО́РЖИЩЕ заст.; ТОРЖО́К заст. (малий); ТОВКУ́ЧКА розм., ТОВЧО́К розм., ТОЧО́К розм. заст., ТАНДИ́ТА заст. (місце торгівлі перев. Словник синонімів української мови
  5. точок — ТОЧО́К¹, чка́, ч. Зменш.-пестл. до тік 1. Василь Петрович взяв мітлу, розмів сухий сніжок на точку, до якого, мабуть, вже звикли птахи, і сипнув з кишені суміш проса,.. крихт і ще там чогось (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах
  6. точок — Точо́к, -чка м. 1) ум. отъ тік. дути точо́к. см. тічок. Грин. II. 350 2) Толкучка, толкучій рынокъ. Плутаються, як на точку міщанки. Левиц. Пов. 143. Словник української мови Грінченка