триматися

БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися бадьоро, приховуючи або проганяючи втому, слабість, поганий настрій і т. ін.); КРІПИ́ТИСЯ, МУЖА́ТИСЯ рідше (за важких обставин). Я бадьорився, намагався розігнати туман смутку, що горнув мені душу, а все марно (Я. Гримайло); — А ти, Оксеню, кріпись. Ось я до млина поїду, борошна привезу, хліба свіжого з молодого врожаю скуштуєш, сил нових наберешся (І. Цюпа); Вова труснув головою й осміхнувся. "Мужайся, Антоне!" — черкнув він на кінці сторінки щоденника... (С. Васильченко). — Пор. 2. трима́тися.

ГРУНТУВА́ТИСЯ (на чому — мати щось за основу), БАЗУВА́ТИСЯ на чому, ОПИРА́ТИСЯ на що, на чому, ТРИМА́ТИСЯ на чому, ДЕРЖА́ТИСЯ на чому; ВИХО́ДИТИ (з чого — мати що-небудь вихідним пунктом). (Марков:) Моя доповідь ґрунтуватиметься на свідченнях кришталево чесних людей (В. Собко); — Всі особисті стосунки базуються передусім на біологічних потребах, а потім на звичці й традиції (В. Підмогильний); Опираючись на свою філософію, Волос не переставав потихеньку скуповувати землю довкола свого хутора (П. Панч); В кінці дев'ятнадцятого і на початку двадцятого віків не можна триматись на політиці середньовіччя (М. Стельмах); — На чім держиться Запорожжя, як не на давніх, предковічних звичаях (П. Куліш); — Начальником цього будівництва призначено інженера Саїда Алі Мухтарова. З цього й мусимо виходити (І. Ле).

I. ПОВО́ДИТИСЯ (дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином), ПОВО́ДИТИ СЕБЕ́, ТРИМА́ТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ЧИНИТИ, ЗАХОВУВАТИСЯ діал.; ОБХО́ДИТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ заст. (з ким-, чим-небудь певним чином, виявляючи своє ставлення до нього). — Док.: повести́ся, повести́ себе́, вчини́ти (учини́ти), захова́тися, обійти́ся, оберну́тися. З цих прикладів часом можна чудово навчитися, як не треба поводитися з людьми чи як поводити себе на всякій роботі (І. Ле); Йому подобається її манера розмовляти з людьми, з якими вона тримається аж ніби суворо, без лестощів (О. Гончар); Я держусь у цій справі нейтрально, бо інакше не вмію (Леся Українка); Він не виявив жодної мужності, прагнучи лишитися прикордонником. Навпаки, міг тепер визнати, що чинив як легкодух (П. Загребельний); — Ти б ще дякувала, що тобою не гордують, що так привітливо з тобою обходяться (Панас Мирний); З порівняннями, на мою думку, треба обережніш обертатися. Я думаю, що вони часто шкодять ліризмові твору (В. Самійленко).

ТРИМА́ТИСЯ (на якійсь опорі або за допомогою чогось), ДЕРЖА́ТИСЯ, УТРИ́МУВАТИСЯ (ВТРИ́МУВАТИСЯ), УДЕ́РЖУВАТИСЯ (ВДЕ́РЖУВАТИСЯ), ПРИТРИ́МУВАТИСЯ (злегка). — Док.: утри́матися (втри́матися), уде́ржатися (вде́ржатися), притри́матися. Крижину, на якій тримався Валерій, хутко несло (О. Ільченко); Домінік ледве держався на ногах (І. Нечуй-Левицький); Сотню разів могла Маруся злетіти з коня і лиш незрозумілим чудом якимось утримувалася в сідлі (Г. Хоткевич); Вона стояла бліда, як мрець, притримувалась рукою за вербу, щоб не впасти (Ю. Збанацький).

ТРИМА́ТИСЯ (не відступати, не здаватися, виявляти витримку в чомусь), ДЕРЖА́ТИСЯ, КРІПИ́ТИСЯ, СТОЯ́ТИ (витримуючи натиск). — Хлопці, тримайтеся, — звернувся командир до своїх бійців (А. Шиян); — Затявся пан, держімось і ми (М. Коцюбинський); Уповноважений.. звернувся до Романа: — Кріпись, козаче, отаманом будеш (П. Панч); — Матінко княгине, — тихо відповідає Оскол.. — Як можу я один супроти Візантії, хозар і печенігів стояти (С. Скляренко).