трохи

МА́ЛО (у невеликій кількості; у невизначеній мірі тощо), НЕБАГА́ТО, НЕБАГА́ЦЬКО розм., НЕ ГУРТ розм., НЕ ГУК діал. — Ех, дурна ти, дівко, мало каші їла (В. Винниченко); Дім стояв під вітром та під іскрами й згорів дочиста. Небагацько дечого з дому й вихопили (І. Нечуй-Левицький); — Щось тут і хат не гурт видно, — сказав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький); Тут новин не гук (І. Франко). — Пор. 2. тро́хи.

НЕДО́ВГО (протягом невеликого відрізка часу), ТРО́ХИ, МА́ЛО розм. Ходити на улицю він не любив, а коли й ходив, то гуляв недовго (І. Нечуй-Левицький); Він подав Яшкові сопілку, і той.. посвистів трохи (А. Головко); Ми таки мало стояли в Неаполі (Леся Українка).

ТРО́ХИ (до деякої міри, не дуже сильно тощо); ДЕ́ЩО, ЗЛЕ́ГКА, ТРО́ШКИ (ТРІ́ШКИ) розм., ТРО́ХА діал., ТРО́ШКА діал., ПОТИХЕ́НЬКУ (ПОТИХЕ́НЬКО) розм., ПОТИХЕ́СЕНЬКУ розм. Як ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (І. Котляревський); Мовив (Боб) дещо зневажливо..: — Ану зійдіть із дороги, ми пройдемо!.. (Є. Гуцало); А її очі сіяли, обличчя злегка зашарілось, рухи стали жвавіші (Леся Українка); Оксані стало на душі трошки веселіше (Г. Квітка-Основ'яненко); Рука потихеньку щеміла (Ю. Яновський).

ТРО́ХИ (у незначній кількості); ДЕ́ЩО, ТРО́ШКИ (ТРІ́ШКИ) розм., ДЕ́ЩИЦЮ розм., КРИ́ХТУ розм., ДРІ́БКУ розм., КА́ПЛЮ розм., КРА́ПЛЮ розм., ТРО́ХА діал., ТРО́ШКА діал. Потім бабця Анна ті чоботи продала і принесла трохи хліба (І. Микитенко); — Я дещо чула з її розмови (І. Нечуй-Левицький); — Дайте мені, голубко, борщику трошки.. Хоч дві ложечки (М. Коцюбинський); Старий уже був Грицько Вересай і виходив на люди тільки теплої пори, та й то в базарний день, щоб заробити дещицю (Ф. Бурлака); — Допоможи він мені крихту, каплю... і я б тепер багач на всю губу був (Панас Мирний); — Пождіть дрібку (О. Ковінька); — Відпочинку б хоч каплю мені (П. Грабовський). — Пор. 1. ма́ло.