1. Словник синонімів української мови

трудити

СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал.; ПРИТОМИ́ТИ, ПРИМОРИ́ТИ (не зовсім стомити); ПЕРЕВТОМИ́ТИ (надмірно стомити); ПОТОМИ́ТИ (всіх або багатьох); НАТОМИ́ТИ (когось або частини тіла); НАТРУДИ́ТИ, СТРУДИ́ТИ розм. (частини тіла); ПІДТОПТА́ТИ розм. (ноги); РОЗТРУСИ́ТИ розм. (стомити дорожньою тряскою); ПРОМАНІ́ЖИТИ розм. (вимучити, примусивши довго чекати). — Недок.: сто́млювати, томи́ти, уто́млювати (вто́млювати), змо́рювати, замо́рювати, вимо́рювати, затомля́ти, притомля́ти, перевто́млювати, нато́млювати, натру́джувати, труди́ти, стру́джувати, підто́птувати. Багатьох пастухів, переважно молодших, утомила довга дорога лісом (В. Гжицький); Борис пускав щуку, бажаючи її зморити, а потім уже витягти (В. Собко); До самого півдня, натомивши коня, блукає хлопець ярами та болотами (М. Стельмах); На чужому полі ніжки натомила, на чужій роботі ручки натрудила (Леся Українка); Кінь підкорився мені цілком. Возив мене так, ніби боявся скинути або розтрусити (Ю. Збанацький). — Пор. висна́жувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трудити — труди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. трудити — (себе) натруджувати, перевтомлювати, переобтяжувати, (очі) стомлювати; З. П. завдавати клопоту <�труду>, обтяжувати, заклопочувати, турбувати. Словник синонімів Караванського
  3. трудити — Це див. мозолити Словник чужослів Павло Штепа
  4. трудити — ТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, недок., розм. 1. що. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. Хаджі Абдула з тим і пішов. Даремне тільки трудив старі кості та важке тіло (М. Коцюбинський); – Сідай, Катре .. Словник української мови у 20 томах
  5. трудити — труджу, трудиш, недок., розм. 1》 перех. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. || Напружуючи, стомлювати (очі). || у сполуч. з займ. себе. Перевтомлюватися працею. 2》 перех., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трудити — Труди́ти, труджу́, тру́диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. трудити — ТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, недок., розм. 1. перех. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. Хаджі Абдула з тим і пішов. Даремне тільки трудив старі кості та важке тіло (Коцюб., II, 1955, 156); — Сідай, Катре.. Словник української мови в 11 томах
  8. трудити — Трудити, -джу, -диш гл. 1) Утруждать, утомлять. На сторону би ходити, коника трудити. Гол. Сотні тисяч люду з здоровими до праці руками, котрі наче сам Бог, розгнівавшись, присудив труди ти на одного вельможного дармоїда. Мир. ХРВ. 92, 2) = муляти. Словник української мови Грінченка