труднота
ТРУ́ДНОЩІ мн. (чого, які і без додатка — скрутні, важкі обставини, в яких щось відбувається, триває), УТРУ́ДНЕННЯ, СКРУ́ТА, СКРУТ розм., ТРУДНА́ЦІЯ розм., ТРУДНО́ТА розм. Він чесно йшов дорогою життя, в путі важкій у бурю і негоду не скаржився на труднощі походу (І. Гончаренко); Трудно, звичайно, й зараз, але трудно зовсім якось по-іншому, бо знаєш тепер, заради чого доводиться скруту переживати (О. Гончар); Ми отак молоком більше перебиваємося, бо такий скрут — ніколи ще такого не було... (Г. Косинка); З великим запалом узявся він до праці; усі труднації, всі перешкоди тільки заохочували його (М. Коцюбинський); — Я вже давно живу в Одесі і вмію й по-вашому говорити, — обізвалась Гликерія, — трудно було навчитися, але я таки перемогла трудноту й навчилась (І. Нечуй-Левицький). — Пор. зли́годні.
Значення в інших словниках
- труднота — трудно́та іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- труднота — ТРУДНО́ТА, и, ж., рідко. Те саме, що тру́днощі. Я вже давно живу в Одесі і вмію й по-вашому говорити, – обізвалась Гликерія, – трудно було навчитися, але я таки перемогла трудноту й навчилась (І. Словник української мови у 20 томах
- труднота — -и, ж., рідко. Те саме, що труднощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- труднота — ТРУДНО́ТА, и, ж., рідко. Те саме, що тру́днощі. Я вже давно живу в Одесі і вмію й по-вашому говорити, — обізвалась Гликерія, — трудно було навчитися, але я таки перемогла трудноту й навчилась (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- труднота — Трудно́та, -ти ж. = трудність. К. Кр. 10. Словник української мови Грінченка