трухикати
ТРЮ́ХАТИ розм. (про тварин, перев. про коней — бігти дрібною риссю), ТРЮХИ́КАТИ розм., ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм., ТРУ́ХАТИ розм., ТРУХИ́КАТИ розм. Трюхав вороний по накоченій вулиці, баско вигравав так, що й підганяти його не треба (І. Кириленко); Дорогою трюхикають низькорослі коненята (М. Стельмах); Конячка весело форкала, тюпала, сани.. немилосердно кидало з вибою у вибій (Ю. Збанацький); Хоч вовчиця з своїми виплодками й тюпачила за ним (вовком), але весь час норовила вона гризнути його за хляле стегно (П. Загребельний); Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (О. Досвітній); Коні легко трухикали шляхом й нетерпляче одмахувалися хвостами на хазяйський батіг (Г. Епік).
Значення в інших словниках
- трухикати — трухи́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- трухикати — ТРУХИ́КАТИ див. трюхи́кати. Словник української мови у 20 томах
- трухикати — див. трюхикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трухикати — ТРУХИ́КАТИ див. трюхи́кати. Словник української мови в 11 томах