трям

КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. мн. розм. (короткий шматок дерева); КРУГЛЯ́К (кругла деревина); ЧУРБА́К розм. (коротка деревина); ДРОВІ́ТНЯ розм., ДРИВІ́ТНЯ діал., КО́ВБИЦЯ діал. (для рубання дров). Ковалі різці зробили і стару зрубали грушу, І колоду з деревини Внесли теслі до хатини (М. Нагнибіда); В дворі Бондарів на колодці сидить Настя, по боках Валя і Кость (С. Васильченко); Де-не-де із-межи густих, високих кустів кропиви виглядали повалені останки печей або чорні, порепані обломки бервен (І. Франко); Юрко також миттю видряпався по делинах на клуню (П. Козланюк); Пішли кльоци. Вільний сплав. Уся ріка зачервонілася від тисяч ковбків (Г. Хоткевич); Дерево лише на зиму стає матеріалом, розкішним, багатим, пахучим брусом, з якого ріжуться гнучкі, як дівчата, дошки, міцні, як хлопці, мудрі, як старість, колодки (Ю. Яновський); Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (М. Рильський); Він згубив і стежку ту, Що вела на гірку. Сів на рубанку товсту І заплакав гірко (П. Воронько); — Отам можна посидіти, — сказав він, показуючи очима на дубки, що лежали під стіжком сіна (С. Журахович); По кругляках тягли гужем широкогорлу гармату (М. Старицький); На дерев'яному чурбаку серед колиби горів каганчик (С. Скляренко); Тихін підійшов до нього. Встромив сокиру в дровітню й закурив із його кисета (А. Головко); Маленька сокира з кривим держаком.. стирчала в старій, тисячу разів поцюканій дривітні (М. Рудь); Став (пес) на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (І. Франко).

СВО́ЛОК (балка, яка підтримує стелю в будівлях), ТРЯМ (ТРАМ) діал., ТРЯ́МО́К (ТРА́МОК) діал. Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу, але ще міцно тримає всю крівлю на своєму кряжистому хребті (О. Гончар); Двоє кріпильників.. приладновували трами, густо вкриваючи дошками стелю (О. Досвітній); Марта дістає з трямка свиту й підстеляє свекрусі під голову (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трям — трям іменник чоловічого роду сволок у хаті або бантина на горищі, в повітці, клуні; взагалі колода, балка Орфографічний словник української мови
  2. трям — див. перекладина Словник синонімів Вусика
  3. трям — ТРЯМ, ТРАМ, а, ч., діал. 1. Сволок у хаті або бантина на горищі, в повітці, клуні і т. ін. Побігла [Даринка] в повітку, зняла його [півника], теж уже сонного, з тряма, зв'язала мотузком ноги, посадила на возик (І. Словник української мови у 20 томах
  4. трям — трам, -а, ч., діал. 1》 Сволок у хаті чи бантина на горищі, в повітці, клуні і т. ін. 2》 Взагалі колода, балка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. трям — Трям, тря́ма; тря́ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. трям — ТРЯМ, ТРАМ, а, ч., діал. 1. Сволок у хаті або бантина на горищі, в повітці, клуні і т. ін. Побігла [Даринка] в повітку, зняла його [півника], теж уже сонного, з тряма, зв’язала мотузком ноги, посадила на возик (Вирган, В розп. Словник української мови в 11 томах
  7. трям — Трям, -му м. Чаще употр. въ ум. формѣ трямо́к. 1) Въ жилой комнатѣ: перекладины подъ потолкомъ. ЗОЮР. I. 79. К. ЧР. 427. Приніс чоловік гроші, двадцять п'ять рублів. Я забрала.... і так у папері на трямку й положила. Г. Барв. 267. Словник української мови Грінченка