1. Словник синонімів української мови

тубілець

АБОРИГЕ́Н книжн. (представник корінного населення країни, місцевості), АВТОХТО́Н книжн., ТУЗЕ́МЕЦЬ рідко, ТУБІ́ЛЕЦЬ заст. Серед наших пращурів були пришельці й аборигени (І. Цюпа); Слов'яни не тільки були автохтонами на цій території, а й сягають генетичним корінням ще в перше тисячоліття до нашої ери (з журналу); Розповідають, що під час одного із своїх плавань Христофор Колумб був оголошений туземцями мало не богом (з газети); П'ятеро чорношкірих тубільців ретельно працювали (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тубілець — тубі́лець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. тубілець — див. АБОРИҐЕН. Словник синонімів Караванського
  3. тубілець — див. житель Словник синонімів Вусика
  4. тубілець — ТУБІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. 1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця. Словник української мови у 20 томах
  5. тубілець — -льця, ч. 1》 Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця. 2》 заст. Корінний житель будь-якої місцевості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тубілець — Тубі́лець, -бі́льця; -бі́льці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тубілець — ТУБІ́ЛЕЦЬ, льця. ч. 1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця. Словник української мови в 11 томах
  8. тубілець — Тубілець, -льця м. Туземецъ. Словник української мови Грінченка