тупотня
ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Бедзик); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко і виразно (Григорій Тютюнник); Розлога долина.. від тупу численного люду Тяжко дуднить (М. Зеров); Чулося одне глухе тупотання нестямної біганини серед широкого майдану (Панас Мирний); Галас і тупотіння підходили все ближче (П. Куліш); Біля надвірного входу почулася тупотнява, гомін (А. Хорунжий); Через який час до Василя виразно донісся крик паничів, тупанина ногами (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тупотня — тупотня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- тупотня — Тупотнява, тупотнеча, сов. тупіт; п! ГУПОТІННЯ. Словник синонімів Караванського
- тупотня — [тупот(')н’а] -поут(‘)н'і, ор. -потнейу Орфоепічний словник української мови
- тупотня — ТУПОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею. Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (І. Котляревський); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- тупотня — -і, ж., розм. Сильний тупіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тупотня — ТУПОТНЯ́, і́, ж., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею. Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (Котл., І, 1952, 233); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (Панч, На калин. мості, 1965, 209). Словник української мови в 11 томах
- тупотня — Тупотня, -ні ж. Топотъ ногами, ходьба. Тут ржання кінське з тупотнею. Котл. Ен. V. 63. Почули вони позад себе гомін і тупотню. Стор. МПр. 119. Словник української мови Грінченка