туряти

ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док.: погна́ти, потури́ти, турну́ти, потурли́ти, потру́ти́ти, потру́чити, попу́дити. Озброєні до зубів бандити йшли на штурм барикад, женучи поперед себе заложників (О. Гончар); Чабан гонив отару до води (С. Голованівський); Нагоничі йшли в облогу, здіймали галас, колошкали вовка, підводили його з лігвища, турили на мисливців (П. Загребельний); Вона, як сказилася, почала турляти мене на роботу в поле (В. Кучер); Лаяла (Варка) свекруху за те, що їй дихати не дає, що туряє її: то до хвельшера (фельдшера), то в двір (Грицько Григоренко); Ой крикнув козак на свою дружину: Подайте мені ще довгу тичину, Най потручу на Дунай дівчину (П. Чубинський); Між козацтвом Голка Мов по пущі блудить, І коника вороного Під собою пудить (П. Куліш); (Подайкін:) Добунтуєшся! Відправлять тебе туди, куди Макар телят не ганяв (П. Автомонов). — Пор. 1. підганя́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туряти — туря́ти дієслово недоконаного виду гнати, ганяти діал. Орфографічний словник української мови
  2. туряти — ТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, діал. Гнати, ганяти. Вівчар вівці туряє (П. Чубинський); Стара пані .. виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  3. туряти — -яю, -яєш, недок., перех., діал. Гнати, ганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. туряти — Туря́ти, -ря́ю, -ря́єш кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. туряти — ТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., діал. Гнати, ганяти. Вівчар вівці туряє (Чуб., V, 1874, 416); Стара пані.. виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (Вовчок, І, 1955, 103). Словник української мови в 11 томах
  6. туряти — Туряти, -ряю, -єш гл. Гонять. Мене туряє до моря. Г. Барв. 341. Вівчарь вівці туряє. Чуб. V. 416. Словник української мови Грінченка