1. Словник української мови Грінченка

туряти

Туряти, -ряю, -єш

гл. Гонять. Мене туряє до моря. Г. Барв. 341. Вівчарь вівці туряє. Чуб. V. 416.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туряти — туря́ти дієслово недоконаного виду гнати, ганяти діал. Орфографічний словник української мови
  2. туряти — ТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого, діал. Гнати, ганяти. Вівчар вівці туряє (П. Чубинський); Стара пані .. виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  3. туряти — -яю, -яєш, недок., перех., діал. Гнати, ганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. туряти — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док. Словник синонімів української мови
  5. туряти — Туря́ти, -ря́ю, -ря́єш кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. туряти — ТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., діал. Гнати, ганяти. Вівчар вівці туряє (Чуб., V, 1874, 416); Стара пані.. виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (Вовчок, І, 1955, 103). Словник української мови в 11 томах