увиватися

ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. (задовольняти чиїсь смаки, вимоги); ПРИСЛУГО́ВУВАТИ кому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИ кому, ПРИСЛУ́ГУВАТИ кому, ПРИСЛУ́ЖУВАТИСЯ кому і без додатка, УПАДА́ТИ біля (коло) кого, ОБВИВА́ТИСЯ біля (коло, навколо) кого, рідше, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) біля (коло, навколо) кого, розм., ТУПЦЮВА́ТИ біля (коло) кого, розм., ТУ́ПЦЯТИ біля (коло) кого, розм., НАДСКА́КУВАТИ біля (коло) кого, розм., ЗАСКА́КУВАТИ біля (коло) кого, діал. (улесливо запобігаючи перед ким-небудь, задовольняти всі бажання, примхи); ВОЗИ́ТИСЯ з ким, розм., НОСИ́ТИСЯ з ким, розм., ПА́НЬКАТИСЯ з ким., розм., ЦЯ́ЦЬКАТИСЯ з< ким, розм., МАНІ́ЖИТИСЯ з ким, розм., ПА́НЬКАТИ коло кого, кому, заст. (потурати всім примхам). — Док.: догоди́ти, угоди́ти (вгоди́ти), приподо́битися, потра́фити, потра́пити, прислужи́ти, прислужи́тися. Трохи ніяково було йому за свою запобігливість.., але, зрештою, така красуня перед вами, хіба ж не варта вона того, щоб за нею упадати, годити їй в усьому (О. Гончар); Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди (Б. Грінченко); Палив (Юрішко) панам груби, прислужувався, приподоблювався, не одно витерпів (Г. Хоткевич); Знав Агапіт, що християнство.. виникло, щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям (П. Загребельний); (Бруклі:) Тії пані завжди химерують, усе їм не потрапиш (Леся Українка); Насипає (Віталик) з банки перед Тонею мідій.., сам їх розлущує і подає дівчині, подає трохи аж недбало, щоб вона не зазналась, не подумала, що він так уже біля неї упадає та прислуговує (О. Гончар); Батько, як хміль коло верби, коло неї обвивався (Грицько Григоренко); Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (І. Нечуй-Левицький); Край стола сидить Мотря.., а муженько мій зазирає їй у вічі, розважає її, роздебенює, тупцює коло неї (А. Кримський); — Це вони так тупцяють коло нас, щоб залучити жениха для своєї Ваті(І. Нечуй-Левицький); Коли мав (Онуфрій) у себе гостем когось із панського дому, надскакував коло нього.., раз по раз промовляючи: — Прошу їсти (О. Кобилянська); Він заскакував коло Бориса, запрошував його кілька разів до себе додому, хоч в душі погорджував ним (І. Франко); Малі діти возилися з нею без кінця, робили їй ляльок, вирізали з паперу квіти (О. Іваненко); — Спасибі, що хати не мина (становий). — Ще б не минав, як ви з ним отак носитесь та годите йому, неначе тій болячці! (Панас Мирний); Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькатися з дідом (І. Нечуй-Левицький); Посадовить (Левко) її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (М. Стельмах); Так будем панькати всі коло нього, Що справді здасться сам собі він паном (П. Куліш). — Пор. підлабу́знюватися.

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ (УПАДА́ТИ) за ким, біля (коло) кого, рідко до кого, ПРИПАДА́ТИ біля кого, ЖЕНИХА́ТИСЯ з ким, рідко на кого, ЗАГРАВА́ТИ до кого, з ким, ЗАЙМА́ТИ кого, ЖАРТУВА́ТИ з ким, ФЛІРТУВА́ТИ з ким, ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) біля кого й за ким, ВОЛОЧИ́ТИСЯ за ким, розм., СТРІЛЯ́ТИ за ким, розм., ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ (ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ) за ким, розм., БІ́ГАТИ за ким, розм., ЖИРУВА́ТИ за ким, розм., РОМАНСУВА́ТИ з ким, рідко, ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм., ГОРНУ́ТИСЯ до кого, розм., ЛИ́ПНУТИ до кого, розм., ПРИЛИПА́ТИ до кого, розм. Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); — Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було — за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, — давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); (Гострохвостий:) Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); — Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); (Павлущенко:) Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).

ЗВИВА́ТИСЯ (про дорогу, річку і т. ін. — мати вигини, зигзаги), ВИГИНА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ, ПЕТЛЯ́ТИ, ЗМІЇ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) розм., ГАДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПЕТЛЮВА́ТИ діал. Звившись гадюкою, пославсь (шлях) од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Панас Мирний); Оце тая стежечка Ізвивається (І. Франко); Там, де Ятрань круто в'ється, З-під каменя б'є вода — Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (пісня); Крута і звивиста дорога весь час зміїлася вздовж Ляториці (С. Журахович); Від хутірця один шлях вився — увивався до.. гаю (Марко Вовчок); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (З. Тулуб); Із заходу на схід петлював маленький струмок (В. Козаченко).

СО́ВАТИСЯ (не сидіти спокійно, рухатися на місці), КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ), ВЕРТІ́ТИСЯ, ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм. Неспокійно соватися на своєму стільці; За столом сидить (Юрко), мов на жаринах — крутиться, вертиться, не в миску дивиться, а все в вікно та в вікно (І. Рябокляч).

СПРА́ВИТИСЯ з чим і без додатка (успішно виконати якусь роботу, якісь доручення, обов'язки і т. ін.), УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), ПРИБРА́ТИСЯ розм., УВИНУ́ТИСЯ (ВВИНУ́ТИСЯ) з чим, біля (коло) чого і без додатка (управитися з роботою); ОСИ́ЛИТИ що, ПОДУ́ЖАТИ що, ВИ́ТЯГНУТИ що, розм., ВИ́ТЯГТИ що, розм., ЗОРУ́ДУВАТИ що, з чим, розм., ПОПНУ́ТИСЯ діал. (доклавши зусиль, успішно завершити щось). — Недок.: справля́тися, управля́тися (вправля́тися), прибира́тися рідше увива́тися (ввива́тися), оси́лювати, поду́жувати, витяга́ти. От я тільки не знаю, чи справлюся з переписуванням у такий малий час (Панас Мирний); Чоловік він роботящий і справляється кругом (С. Олійник); — Як-то можна сказати "управиться"? Накинули б оце тобі четверо дітей манесеньких та звеліли за ніч віз раків перебрати, чи управився б ти? — мовила Софія Трохимівна (Л. Яновська); Хівря не увинеться з тим топлінням, варінням, шиттям та полоттям. Відомо, стара людина (І. Нечуй-Левицький); До перевозу Йонеску було кілометрів із п'ять, може, біля десяти. — До ранку можна було легко осилити (Ю. Смолич); Добув (Демко) у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Грицько Григоренко); — Важкуватий рік випав, напружений, а дружно всі попрацювали, і витягли, і перемогли (Г. Коцюба); Вернувся (Танасій) ще загодя. Нічого не зорудував (А. Крушельницький); — Я.. варила обід на двадцять душ, а ти й на п'ять душ не попнешся (І. Нечуй-Левицький).