увиватися

УВИВА́ТИСЯ¹ (ВВИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВИ́ТИСЯ (ВВИ́ТИСЯ), ув'ю́ся, ув'є́шся; мн. ув'ю́ться; док., розм.

1. тільки недок. Вигинатися то в один, то в інший бік; звиватися;

// Звивисто пролягати, протікати (про дорогу, річку і т. ін.).

Від хуторця один шлях вився-увивався до .. гаю (Марко Вовчок).

2. перев. док. Стати обвитим чим-небудь.

Окіп поріс чорнобиллю, шипшиною, увився березкою, хмелем, а дно рову укрилося широколистою лопушиною, зеленою бугилою (Панас Мирний).

3. тільки недок. Перебуваючи де-небудь, біля чогось, весь час рухатися в різних напрямках.

Табуном увивалися [голуби] коло хати, і він залюбки годував їх щоранку (А. Крушельницький);

В повітрі літав, увивався короткокрилий літак (В. Собко);

// Швидко рухатися, переміщатися з місця на місце.

Піді мною звільна плавали грубі, червонопері клені, увивалися срібні уклії, ліниво в глибині дрімали товсті корони (І. Франко).

4. тільки недок., біля (коло, навколо) кого, перен. Постійно бути у когось на очах, вертітися біля когось, домагаючись уваги або виявляючи її.

Ястшембському вона [панна Броніслава] сподобалась, а її тисячі якраз підходили під його плани .. Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (І. Нечуй-Левицький);

Злився він [Тит Назарович] на Лідію Григорівну, яка не звертала на нього уваги, а весь вечір увивалась то біля Миколи Івановича, то біля Кужеля (Ю. Збанацький);

// Догоджати кому-небудь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, чекаючи вигоди, користі.

Панські синки увивались коло нього, лестили йому, бо Франко був їм дуже потрібний (П. Колесник);

– Хто ж вас просив хвалити мене? Хваліть отих вертлявих приспішників, які біля вас і вдень, і вночі увиваються (М. Стельмах);

// також за ким. Залицятися до кого-небудь, упадати за ким-небудь.

Чи на музиках, чи на весіллях увивається коло Марини чорнобривий ткач Микола (І. Нечуй-Левицький);

Біля Ліни навперебій увивались хлопці, змагаючись між собою в дотепах, жартах, кожен намагався заволодіти її увагою (Яків Баш).

УВИВА́ТИСЯ² (ВВИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВИНУ́ТИСЯ (ВВИНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док., біля (коло) чого, з чим, також без дод., діал.

Управлятися (з роботою).

Стара баба якось мусила увиватись, мусила встигати: і топила, і варила, і сорочки прала в ополонці на холоді та на вітрі (І. Нечуй-Левицький);

Олена вже калачі пекла дожинкові, увивалася біля печі, а він стежив за нею й задоволено посміхався, яка в нього жінка... (М. Томчаній);

Хівря не увинеться з тим топлінням, варінням, шиттям та полоттям. Відомо, стара людина (І. Нечуй-Левицький).