угору

ВГО́РУ (УГО́РУ) (за напрямком від землі у висоту), ДОГОРИ́, НАВЕ́РХ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ВВИСЬ (УВИ́СЬ) поет. рідко, ВІ́РА спец. (команда для підіймання вантажу). Дим ішов просто вгору до самих хмар (І. Нечуй-Левицький); Налетять горобці та й.. угору шугнуть (Марко Вовчок); Вітер вив.. і, змітаючи цілі кучугури снігу, підіймав їх догори (М. Коцюбинський); Він кидав їй наверх порожні мішки або щось наказував різким скрипучим голосом (М. Коцюбинський); Підкидав (легінь) топірчик високо вверх і ловив (Г. Хоткевич); На селі весілля, Пісня ввись зліта (І. Бойко); "Майна!", "Віра!" — ці короткі команди монтажників слухняно виконують сталеві руки кранів (з газети).

ВГО́РУ (УГО́РУ) (у напрямі до верхньої частини чого-небудь, у горішню частину чогось), НАГО́РУ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ГО́РІ діал. Підбіг (Джмелик) до чорного дуба і.. спритно, мов кішка, видрався вгору (Григорій Тютюнник); Він приладнав її (драбину) до білосніжної колони і.. важко поліз угору (М. Стельмах); Він.. по запертих воротях виліз нагору, впав у двір (Ю. Яновський); Дід припинив коня, устав, одпустив черезсідельник і, сівши, помалу поїхав нагору (Панас Мирний); Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Т. Шевченко); Іде Ольга горі селом (Ірина Вільде).

ВГО́РУ (УГО́РУ) (у напрямі до верхів'я, до початку річки), ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідше. Просто по Росі вгору видно високі покручені береги (І. Нечуй-Левицький); Вверх по Дунаю поспішно відпливали кораблі (О. Гончар).

НАВИ́ВОРІТ (про одяг, тканину — зворотним, внутрішнім боком назовні); НАВЕ́РХ, ВГО́РУ (УГО́РУ), НАГО́РУ розм. (чим — із сл. на позначення внутрішнього боку). — Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (І. Нечуй-Левицький); (Ганна:) А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!.. (М. Кропивницький); Он ще кожушина вовною вгору, мов вівця, простяглася (Панас Мирний).