удвох

ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г. Хоткевич); — Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко); Ми поїхали вдвійці вперед (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удвох — удво́х прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. удвох — пр., удвійку, вдвійку, парою, на пару, в парі, удвійзі, вдвійзі. Словник синонімів Караванського
  3. удвох — Удвійзі, удвійку, удвійці Фразеологічні синоніми: в чотири руки Словник синонімів Вусика
  4. удвох — УДВО́Х див. вдвох. Словник української мови у 20 томах
  5. удвох — див. вдвох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. удвох — Удво́х, присл.; у двох, числ.; див. вдвох, в двох Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. удвох — Удвох нар. Вдвоемъ. Хоч ох, та вдвох. посл. Тому добре, хто вдвох. Ном. № 10755. Словник української мови Грінченка