улітку

ВЛІ́ТКУ (УЛІ́ТКУ) (літньою порою), ЛІ́ТОМ, ЛІ́ТКОМ розм., ВЛІ́ТІ (УЛІ́ТІ) розм. Мати влітку часто спала або на горищі, або під відкритим небом на даху веранди (О. Гончар); Улітку наша річка обміліла (М. Рильський); Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою Гостей неситих налива... (Т. Шевченко); Як літком немає Мотрі дома, — баба зварить йому їсти, догляне (Панас Мирний); — Вам би десь конче виїхати вліті, Наталочко, — мовила старенька панна (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улітку — улі́тку прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. улітку — пр. літом, літньою <�теплою> порою, серед літа, об літній порі. Словник синонімів Караванського
  3. улітку — УЛІ́ТКУ див. влі́тку. Словник української мови у 20 томах
  4. улітку — див. влітку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. улітку — Улітку нар. = уліті. Влітку день — год. Ном. № 555. Як би влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала. Ном. № 13476. Словник української мови Грінченка