упередити

ВИПЕРЕДЖА́ТИ (рухаючись в одному напрямку з ким-, чим-небудь швидше, опинятися попереду), ВИПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ОБГАНЯ́ТИ, ОБГО́НИТИ, ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ, ОБМИНА́ТИ, ОПЕРЕДЖА́ТИ рідко, ПОПЕРЕДЖА́ТИ рідше, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ рідше, ОБСТАВЛЯ́ТИ розм. рідко, УПЕРЕДЖА́ТИ діал.; ОБСКА́КУВАТИ (верхи); ОБ'ЇЖДЖА́ТИ, ОБ'ЇЗДИ́ТИ (їдучи). — Док.: ви́передити, обігна́ти, перегна́ти, обмину́ти, опереди́ти, попере́дити, обста́вити, упереди́ти, обскака́ти, об'ї́хати. От ми наздоганяємо й випереджаємо довгу валку возів (І. Нечуй-Левицький); Настя пішла до хати, а з нею.. Грицько та Івась, одно другого випереджуючи (Панас Мирний); Дорослі хлопці та дівчата з вереском і реготом обганяли санчата дітвори (З. Тулуб); Їхній студебекер, розвинувши максимальну швидкість, уже обгонив колону (О. Гончар); Раптом машину на величезній швидкості перегнали два міліцейські мотоцикли (М. Зарудний); Десь хтось жене за нами, щоб нас перегонити (О. Кобилянська); — Це пане, переселенці, — додав Яким, стьобнувши гнідка, щоб мерщій обминути воза (Панас Мирний); Опередивши людей, тихими вулицями біжать Іван Микитей і Василь Букачук (М. Стельмах); Перекупки цілими зграями бігли стрівати їх (приїжджих), попереджаючи одна другу (Панас Мирний); (Степан:) Чорт (кінь) мій знамениту.. Стрілу обставив на цілих дві з чвертю секунди (О. Корнійчук); Пустився він так скоро, що й упередив передніх (Словник Б. Грінченка); Батько обскакав товариша, але товариш коня не віддав (з популярної літератури); Довго і марудно доводилося (Косинському) об'їжджати валки піших, широкі ряди кінноти (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упередити — упереди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. упередити — [упеиреидитие] -реиджу, -диш, -диемо, -диете; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. упередити — УПЕРЕДИ́ТИ див. упереджа́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. упередити — упере́дити застерегти, попередити (ст): Був він учнем мого дядька Володимира, який мене упередив перед тим, аби я мався на осторожності, бо то дуже непевна штука (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. упередити — див. упереджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. упередити — Упереди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. упередити — УПЕРЕДИ́ТИ див. упереджа́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. упередити — Упереджати, -джаю, -єш сов. в. упередити, -джу, -диш, гл. 1) Опережать, опередить, обогнать. Пустився він так скоро, що й упередив передніх. Чуб. II. 18. 2) Предупреждать, предупредить. Подол. Словник української мови Грінченка