упередити

упере́дити застерегти, попередити (ст): Був він учнем мого дядька Володимира, який мене упередив перед тим, аби я мався на осторожності, бо то дуже непевна штука (Шухевич)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упередити — упереди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. упередити — [упеиреидитие] -реиджу, -диш, -диемо, -диете; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. упередити — УПЕРЕДИ́ТИ див. упереджа́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. упередити — див. упереджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. упередити — ВИПЕРЕДЖА́ТИ (рухаючись в одному напрямку з ким-, чим-небудь швидше, опинятися попереду), ВИПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ОБГАНЯ́ТИ, ОБГО́НИТИ, ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ, ОБМИНА́ТИ, ОПЕРЕДЖА́ТИ рідко, ПОПЕРЕДЖА́ТИ рідше, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ рідше, ОБСТАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. упередити — Упереди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. упередити — УПЕРЕДИ́ТИ див. упереджа́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. упередити — Упереджати, -джаю, -єш сов. в. упередити, -джу, -диш, гл. 1) Опережать, опередить, обогнать. Пустився він так скоро, що й упередив передніх. Чуб. II. 18. 2) Предупреждать, предупредить. Подол. Словник української мови Грінченка