уповання
НАДІ́Я (очікування чого-небудь бажаного, потрібного, приємного, у можливості здійснення якого є впевненість); СПОДІВА́ННЯ перев. мн., СПОДІ́ВАНКА розм. (з більшою певністю в здійсненні чогось); УПОВА́ННЯ заст., уроч. (тверда надія); РОЗРАХУ́НОК (надія, що ґрунтується на яких-небудь міркуваннях). Приїхала дівчина додому повна надій, вона ніби сонце внесла до хати (П. Козланюк); Вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики, з якими гинули її останні надії, останні сподівання... (М. Коцюбинський); Тепер, коли їм (єзуїтам) підітнули крила у Варшаві, вони звернули свої уповання на Стокгольм (Н. Рибак); Перед Софією він гнеться лише для видимості, а весь розрахунок його на панича Вольдемара (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уповання — упова́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- уповання — УПОВА́ННЯ (ВПОВА́ННЯ), я, с., рідко. Тверда надія; сподівання. І до мого переїзду на столицю душа моя була повна того вповання, котрому .. судила доля сповнитись ще вельми нескоро (П. Куліш); – Знайшов чим вихвалятися. Словник української мови у 20 томах
- уповання — -я, с., рідко. Тверда надія. Уповання на Бога. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уповання — УПОВА́ННЯ, я, с., рідко. Тверда надія. — Знайшов чим вихвалятися. Чи не оте уповання на Саву Петровича призвело тебе до краху, до розбитого корита?.. (Ряб., Жайворонки, 1957, 89). Словник української мови в 11 томах
- уповання — Уповання, -ня с. Упованіе. В його моє спасения, слава, на Бога певне уповання. К. Псал. 139. Словник української мови Грінченка