управлятися

СПРА́ВИТИСЯ з чим і без додатка (успішно виконати якусь роботу, якісь доручення, обов'язки і т. ін.), УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), ПРИБРА́ТИСЯ розм., УВИНУ́ТИСЯ (ВВИНУ́ТИСЯ) з чим, біля (коло) чого і без додатка (управитися з роботою); ОСИ́ЛИТИ що, ПОДУ́ЖАТИ що, ВИ́ТЯГНУТИ що, розм., ВИ́ТЯГТИ що, розм., ЗОРУ́ДУВАТИ що, з чим, розм., ПОПНУ́ТИСЯ діал. (доклавши зусиль, успішно завершити щось). — Недок.: справля́тися, управля́тися (вправля́тися), прибира́тися рідше увива́тися (ввива́тися), оси́лювати, поду́жувати, витяга́ти. От я тільки не знаю, чи справлюся з переписуванням у такий малий час (Панас Мирний); Чоловік він роботящий і справляється кругом (С. Олійник); — Як-то можна сказати "управиться"? Накинули б оце тобі четверо дітей манесеньких та звеліли за ніч віз раків перебрати, чи управився б ти? — мовила Софія Трохимівна (Л. Яновська); Хівря не увинеться з тим топлінням, варінням, шиттям та полоттям. Відомо, стара людина (І. Нечуй-Левицький); До перевозу Йонеску було кілометрів із п'ять, може, біля десяти. — До ранку можна було легко осилити (Ю. Смолич); Добув (Демко) у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Грицько Григоренко); — Важкуватий рік випав, напружений, а дружно всі попрацювали, і витягли, і перемогли (Г. Коцюба); Вернувся (Танасій) ще загодя. Нічого не зорудував (А. Крушельницький); — Я.. варила обід на двадцять душ, а ти й на п'ять душ не попнешся (І. Нечуй-Левицький).

СПРА́ВИТИСЯ з ким-чим (стати спроможним здійснити що-небудь, маючи достатньо сили, вміння; змогти підкорити когось своїй волі), УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), ПОДОЛА́ТИ, ОСИ́ЛИТИ кого, що, ПОДУ́ЖАТИ кого, що, ЗОРУ́ДУВАТИ розм. — Недок.: справля́тися, управля́тися (вправля́тися), оси́лювати, поду́жувати. З дурним і в ступі не справишся (прислів'я); Одноокий Кузьма.. краще справився б з ціпом, а йому дали гвинтівку (Григорій Тютюнник); Важко тобі, Фаетоне, несила управитись буде З кіньми моїми та ще з колісницею, ти ж нерозсудний (М. Зеров); Погонич пробує збити їх, хоче звернути до водопою, та дарма: не впорається він з лошатами, не осилить їх (Д. Міщенко); (Степанида:) Я ніколи не була прихильна до чарки, одну-дві подужаю, а третю, то вже через силу (М. Кропивницький); Ну, чи можна ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім (Ганна Барвінок). — Пор. 1. переборо́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. управлятися — управля́тися 1 дієслово недоконаного виду встигати, могти щось виконати управля́тися 2 дієслово недоконаного виду керуватися управля́тися 3 дієслово недоконаного виду успішно щось виконувати Орфографічний словник української мови
  2. управлятися — (з чим) давати раду чому, розв'язувати <�подужувати> що, (самому) давати собі раду з чим; п! ВСТИГАТИ; дк. УПРАВИТИСЯ, (з роботами) обробитися. Словник синонімів Караванського
  3. управлятися — I [упраўл’атиес'а] -л'айеіц':а, -л'айуц':а (бути керованим) II [ўпраўл'атиес'а] = вправлятися -л'айус'а, -л'айеіс':а, -л'айеіц':а, -л'айуц':а (доводити до ладу) Орфоепічний словник української мови
  4. управлятися — УПРАВЛЯ́ТИСЯ¹ (ВПРАВЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. упра́вляться; док. 1. Встигати або могти своєчасно зробити, виконати, здійснити що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. управлятися — I (вправлятися), -яюся, -яєшся, недок., управитися (вправитися), -влюся, -вишся; мн. управляться; док. 1》 Встигати або могти своєчасно зробити, виконати, здійснити що-небудь. 2》 Справлятися з ким-, чим-небудь, перемагати, долати когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. управлятися — УПРАВЛЯ́ТИСЯ¹ (ВПРАВЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. упра́вляться; док. 1. Встигати або могти своєчасно зробити, виконати, здійснити що-небудь. Словник української мови в 11 томах