управлятися

УПРАВЛЯ́ТИСЯ¹ (ВПРАВЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. упра́вляться; док.

1. Встигати або могти своєчасно зробити, виконати, здійснити що-небудь.

Управлятися з усім цим було дуже-таки важко — не вистачало часу, отже, всяку канцелярську роботу я виконував ночами (Минуле укр. театру, 1953, 29);

У жнива він не тільки косив, але ще й допомагав мачусі в’язати снопи.., бо не справлялась вона за двома косарями (Головко, II, 1957, 513);

— А що ж, пора, може, і рушати? — питає він, швидко упоравшись. — Якщо ти зо сім управився, то й рушимо (Мирний, IV, 1955, 320);

[Марта:] Спочиньте, мамо. Роботи тут не скільки, то я й сама вправлюсь (Вас., III, 1960, 77);

— Алагаю, чи вправишся ти без мене доглянути табун? Я мушу хутко-хутко їхати зараз в аул (Донч., І, 1956, 177).

2. Справлятися з ким-, чим-небудь, перемагати, долати когось, щось.

З вартовими біля воріт управились, навіть не пустивши в діло фінок, просто забили кляпами кожному з них рота (Головко, II, 1957, 567);

Іванко згадав, що довго борюкатися з цим бундючним воєводою не можна, бо не вправитися з його військом своїм маленьким загоном (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 123).

УПРАВЛЯ́ТИСЯ², я́ється, недок. Пас. до управля́ти².

Суспільство завжди так чи інакше управлялось і буде управлятися. Без.. управління соціальними процесами воно існувати не могло й не може (Ком. Укр., 6, 1970, 31).

УПРАВЛЯ́ТИСЯ³ див. справля́тися¹.