управляти

УПРАВЛЯ́ТИ¹ (ВПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПРА́ВИТИ (ВПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. упра́влять; док., перех., розм.

1. Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь.

— Таточку-голубчику, — сказала Галочка, як увійшов батько, управивши батраків, — се мені навдивовижу! (Кв.-Осн., II, 1956, 318);

Добре хлопці наші скоро Все управили проворо [проворно], Змія зараз там забили (Манж., Тв., 1955, 213);

Потім зайшов [Гордій] у конюшню — коня вправив (Головко, II, 1957, 323).

2. Збирати (урожай).

Коситься легко… за день і управили ті п’ятдесят, чи що, десятин (Сл. Гр.);

Свою нивку швидко вправили.. Захар з Грицьком, Павлом взяли коси, подалися знов до хазяїнів (Горд., Чужу ниву.., 1947, 256).

3. діал. Обробляти (землю).

УПРАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ким, чим і без додатка.

1. Спрямовувати діяльність, роботу кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось; керувати.

Щоб управляти, треба мати армію загартованих революціонерів-комуністів, вона є, вона називається партією (Ленін, 42, 1974, 246);

Почули голос виразніше, І він Енею так сказав: — Енею годі вже журитись, Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (Котл., І, 1952, 155);

Одна з найважливіших переваг соціалізму — можливість.. науково управляти виробництвом (Роб. газ., 14.I 1976, 2).

2. Користуючись кермом та іншими регулюючими пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь.

Біля паровозної топки вже зчинили бійку солдати: як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (Довж., І, 1958, 40);

Іванові дуже хотілося бути робітником, стояти біля пилорами або управляти машиною (Чорн., Визвол. земля, 1959, 18);

// Спрямовувати хід якогось процесу, впливати на розвиток, стан чого-небудь.

— Наша молодь прагне опанувати мистецтвом управляти природою, перетворювати її!.. (Гончар, Зустрічі.., 1950, 6).

УПРАВЛЯ́ТИ³ див. вправля́ти¹.