управляти
УПРАВЛЯ́ТИ¹ (ВПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПРА́ВИТИ (ВПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. упра́влять; док., розм.
1. кого, що. Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь.
– Таточку-голубчику, – сказала Галочка, як увійшов батько, управивши батраків, – се мені навдивовижу! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Добре хлопці наші скоро Все управили проворо [проворно], Змія зараз там забили (І. Манжура);
Потім зайшов [Гордій] у конюшню – коня вправив (А. Головко).
2. що. Збирати (урожай).
Коситься легко... за день і управили ті п'ятдесят, чи що, десятин (Сл. Б. Грінченка);
Свою нивку швидко вправили .. Захар з Грицьком, Павлом взяли коси, подалися знов до хазяїнів (К. Гордієнко).
3. що, діал. Обробляти (землю).
УПРАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ким, чим і без дод.
1. Те саме, що керува́ти 2.
Дозвольте ж управляти Божими ділами слугам Божим. Чиновники-атеїсти не повинні управляти релігією (з наук.-попул. літ.);
Почули голос виразніше, І він Енею так сказав: – Енею годі вже журитись, Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський);
– Ділами людей управляє перст Божий, – глухо промовив Єремія (із журн.).
2. Те саме, що керува́ти 1.
Біля паровозної топки вже зчинили бійку солдати: як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (О. Довженко);
Іванові дуже хотілося бути робітником, стояти біля пилорами або управляти машиною (С. Чорнобривець).
УПРАВЛЯ́ТИ³ див. вправля́ти¹.
Значення в інших словниках
- управляти — управля́ти 1 дієслово недоконаного виду доводити до ладу розм. управля́ти 2 дієслово недоконаного виду керувати управля́ти 3 дієслово недоконаного виду вставляти Орфографічний словник української мови
- управляти — Управля́ти. 1. Вирощувати Виноград управляють лиш в Сучавскім повіті. В тій справі служила Рада культури краєвої порадами і научними викладами (Товариш, 1908, 211); Стручкові можуть лиш тогди зовсім розвинути ся, як мають в земли подостатком вапна. Українська літературна мова на Буковині
- управляти — див. керувати Словник синонімів Вусика
- управляти — I (вправляти), -яю, -яєш, недок., управити (вправити), -влю, -виш; мн. управлять; док., перех., розм. 1》 Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- управляти — ОБРОБЛЯ́ТИ (готувати землю для посіву, садіння чого-небудь, виконувати цикл сільськогосподарських робіт на полі, городі і т. ін.), ПО́РАТИ, ОБРО́БЛЮВАТИ рідше, УПРАВЛЯ́ТИ (ВПРАВЛЯ́ТИ) розм. — Док.: оброби́ти, попо́рати, упорати, упра́вити (впра́вити). Словник синонімів української мови
- управляти — УПРАВЛЯ́ТИ¹ (ВПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПРА́ВИТИ (ВПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. упра́влять; док., перех., розм. 1. Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби... Словник української мови в 11 томах
- управляти — Управляти, -ляю, -єш сов. в. управити, -влю, -виш, гл. 1) Вставлять, вставить, вдѣлать. Вподовж стіни управлена.... рулка. Мнж. 134. 2) Покончить, сдѣлать, убрать. Коситься легко.... за день і управили ті п'ятдесят, чи шо, десятин. Мнж. 127. Словник української мови Грінченка