урвисько

ПРОВА́ЛЛЯ (глибока западина, розколина на поверхні землі), ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛИНА, БЕЗО́ДНЯ, БЕЗДО́ННЯ, ВІ́ДХЛАНЬ діал., ЗАПАДНЯ́ діал.; ПРІ́РВА, ПРО́ПАСТЬ розм. (з крутими схилами по краях); БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКИ́Т) (БЕСКЕТ), У́РВИЩЕ, У́РВИСЬКО розм. (з крутими схилами, звичайно в горах). Обминали (татари) вузькі і чорні провалля, черкаючись плечем об гострий бік скелі та ставлячи на край безодні ноги з певністю гірських мулів (М. Коцюбинський); Ліс був рідкий, гори невисокі, скал ані сліду, та й яри не глибші понад звичайну міру гірських провалів (І. Франко); От скінчилася провалина між горами. Стало рівніше (Г. Хоткевич); Тиша, як відхлань, роззявила рота (Л. Дмитерко); Бачилося йому, що летить він кудись в бездонну западню й даремно махає руками, щоб найти яку опору (І. Франко); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору, радісну й безтурботну, що бігала навколо провалля, часом намагаючись спихнути одне одного в прірву (О. Досвітній); — Можна сказати, що німак задрімав у сідлі й звалився в пропасть (Р. Андріяшик); Наші сіроми перебігли рідколісся і вже кралися пущами і глибокими бескидами (О. Стороженко); Не встиг.. подумати, як змора взяла своє: і Павло неначе провалився в глибоке-преглибоке урвище (Є. Куртяк); (Принцеса:) Одвага в серці жевріла, мов пломінь, їй не страшні були ні гори-кручі, ні урвиська-яри... (Леся Українка).

У́РВИЩЕ (прямовисний, стрімкий схил чого-небудь), ПРІ́РВА, КРУ́ЧА, КРУТИЗНА́, КРУТО́ВИНА, СТРОМОВИ́НА, КРУТОСХИ́Л, КРУТОЯ́Р рідше, ОБРИ́В, БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т), ОБВА́Л рідше, У́РВИСЬКО розм., О́БЛАЗ діал., ОБІ́РВИЩЕ діал.; КРУТОБЕРЕ́ЖЖЯ (такий береговий схил). Правий берег був високий, з кам'яними урвищами (О. Донченко); Недалеко над високим обривним глинищем біля самої прірви стоїть худенька, аж світиться, дівчинка (Є. Кротевич); — Одчепіться од моєї душі, бо, їй-богу, візьму та й плигну з оцієї кручі в море, — крикнула завзято Марія Кирилівна (І. Нечуй-Левицький); Юрій рішучий і симпатичний хлопець. Веде нас у гори просто по крутизні! (Т. Масенко); Над бухтою обривались крижаними стромовинами глетчери (М. Трублаїні); Акація.. набула важливого стратегічного значення у боротьбі з ерозією ґрунтів, у закріпленні ярів і крутосхилів (з журналу); Дачна місцевість. Золотий крутояр над зеленим від ряски ставком (І. Муратов); Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак (Т. Шевченко); — І понесло мене.. аж геть поза.. якісь кручі, та яруги, та бескеди... (Марко Вовчок); Тихозоров знайшов похиле узгір'я, що з одного боку обривалося вниз глиняним обвалом (О. Донченко); Діти пили воду із джерела, що било в урвиську з-під корчів (Є. Гуцало); Облаз — гола скеля (І. Франко); Оспіваний у піснях і легендах Дніпро з Тарасовою могилою на крутобережжі (М. Олійник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урвисько — у́рвисько іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. урвисько — Круча, крутояр, провалля, з. строма; п! БЕСКИД, БЕЗОДНЯ. Словник синонімів Караванського
  3. урвисько — див. безодня Словник синонімів Вусика
  4. урвисько — -а, с., розм. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь; провалля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. урвисько — У́РВИСЬКО, а, с., розм. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь; провалля. [Принцеса:] Одвага в серці жевріла, мов пломінь, їй не страшні були ні гори-кручі, ні урвиська-яри... Словник української мови у 20 томах
  6. урвисько — У́рвисько, -ка; -виська, -виськ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. урвисько — У́РВИСЬКО, а, с., розм. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь; провалля. [Принцеса:] Одвага в серці жевріла, мов пломінь, їй не страшні були ні гори-кручі, ні урвиська-яри… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. урвисько — Урвисько, -ка с. Обрывъ. Сквирск. у. Словник української мови Грінченка