утверджувати

ЗМІ́ЦНЮВАТИ (робити міцнішим, стійкішим, сильнішим), УКРІ́ПЛЮВАТИ, УКРІПЛЯ́ТИ, УТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОСИ́ЛЮВАТИ, СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, УПОТУ́ЖНЮВАТИ (ВПОТУ́ЖНЮВАТИ) рідко, МІЦНИ́ТИ рідко; ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ, ЗАКРІПЛЯ́ТИ (роблячи тривалим, постійно діючим); ПІДКРІ́ПЛЮВАТИ, ПІДКРІПЛЯ́ТИ (збільшуючи силу, міць і т. ін.). — Док.: зміцни́ти, укріпи́ти, утверди́ти, поси́лити, скріпи́ти, употу́жнити (впоту́жнити), закріпи́ти, підкріпи́ти. Кожна бойова операція зміцнювала і збільшувала партизанські загони (М. Шеремет); Німецьке командування особливо укріплювало оборону Лозової (І. Ле); (Анна:) Ви ще не знаєте, що значить влада, що значить мати не одну правицю, а тисячі озброєних до бою, що можуть і скріпляти й руйнувати всесвітні трони (Леся Українка); Я теж цілину піднімаю у полі, Впотужнює силу кохання моє (М. Нагнибіда); Вони згадали, як гнів загиблих товаришів міцнив їх відвагу (О. Довженко); Закріпляймо ж ми свободу! Бережімо Батьківщину! (П. Тичина).

УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (робити що-небудь законним), УТВЕ́РДЖУВАТИ, УЗАКО́НЮВАТИ, ЛЕГАЛІЗУВА́ТИ, КАНОНІЗУВА́ТИ, ДЕКРЕТУВА́ТИ, НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. — Док.: установи́ти (встанови́ти), утве́рдити, узако́нити, легалізува́ти, канонізува́ти, декретува́ти, настанови́ти. Той, хто установив цей обряд.., не хотів і думати, щоби хоч щось могло пропасти дурно (Г. Хоткевич); Встановити порядок робочого дня; Старий Кухта й сам давненько вже думав над тим, як би узаконити за собою Гарасимову садибу (А. Іщук). Закон, який легалізує.. страйк (з журналу); Канонізувати робітниче свято; Уряд декретував і здійснив ряд заходів в інтересах народу (з журналу); — Що ми маємо для мужиків вигоду робити? Настановім собі таке право, що буде вигідне для нас (Лесь Мартович). — Пор. 1. запрова́джувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утверджувати — утве́рджувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. утверджувати — УТВЕРДЖУВАТИ – ЗАТВЕРДЖУВАТИ Утверджувати, -ую, -уєш, утвердити, -джу, -диш. Установлюючи щось, робити міцним, непорушним: утверджувати (утвердити) владу, утверджувати реалізм у літературі, утверджувати (утвердити) себе. Затверджувати1, затвердити. Літературне слововживання
  3. утверджувати — Усталювати, УСТАНОВЛЮВАТИ, (владу — ще) закріплювати, зміцнювати. Словник синонімів Караванського
  4. утверджувати — Стверджувати, ствердити, постверджувати, засвідчувати, засвідчити, позасвідчувати, посвідчувати, посвідчити, зміцнювати, зміцнити, позміцнювати, див. твердити, константувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. утверджувати — УТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док. 1. що, рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь. Хто її [ялину] утвердив на кремінні? (М. Рудь). 2. що. Установлюючи що-небудь, робити міцним, непорушним; остаточно зміцнювати. Словник української мови у 20 томах
  6. утверджувати — -ую, -уєш, недок., утвердити, -джу, -диш, док., перех. 1》 рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь. 2》 Установлюючи що-небудь, робити міцним, непорушним; остаточно зміцнювати. Утвердити себе як хто, що — зміцнівши, проявити себе певним чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. утверджувати — УТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. 1. рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь. Хто її [ялину] утвердив на кремінні? (Рудь, Дон. зорі, 1958, 24). Словник української мови в 11 томах