1. Літературне слововживання

утверджувати

УТВЕРДЖУВАТИ – ЗАТВЕРДЖУВАТИ

Утверджувати, -ую, -уєш, утвердити, -джу, -диш. Установлюючи щось, робити міцним, непорушним: утверджувати (утвердити) владу, утверджувати реалізм у літературі, утверджувати (утвердити) себе.

Затверджувати1, затвердити. Схвалювати що-небудь; узаконювати щось; визнавати законним призначення когось на якусь посаду, роботу: затверджувати, затвердити проект, затвердити порядок денний. Пох.: затверджений, затвердження.

Затверджувати2, затвердити, -джу, -диш. Завчати: затвердити таблицю множення. Пох. затверджений.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утверджувати — утве́рджувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. утверджувати — Усталювати, УСТАНОВЛЮВАТИ, (владу — ще) закріплювати, зміцнювати. Словник синонімів Караванського
  3. утверджувати — Стверджувати, ствердити, постверджувати, засвідчувати, засвідчити, позасвідчувати, посвідчувати, посвідчити, зміцнювати, зміцнити, позміцнювати, див. твердити, константувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. утверджувати — УТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док. 1. що, рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь. Хто її [ялину] утвердив на кремінні? (М. Рудь). 2. що. Установлюючи що-небудь, робити міцним, непорушним; остаточно зміцнювати. Словник української мови у 20 томах
  5. утверджувати — -ую, -уєш, недок., утвердити, -джу, -диш, док., перех. 1》 рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь. 2》 Установлюючи що-небудь, робити міцним, непорушним; остаточно зміцнювати. Утвердити себе як хто, що — зміцнівши, проявити себе певним чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. утверджувати — ЗМІ́ЦНЮВАТИ (робити міцнішим, стійкішим, сильнішим), УКРІ́ПЛЮВАТИ, УКРІПЛЯ́ТИ, УТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОСИ́ЛЮВАТИ, СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, УПОТУ́ЖНЮВАТИ (ВПОТУ́ЖНЮВАТИ) рідко, МІЦНИ́ТИ рідко; ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ, ЗАКРІПЛЯ́ТИ (роблячи тривалим, постійно діючим)... Словник синонімів української мови
  7. утверджувати — УТВЕ́РДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., УТВЕРДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. 1. рідко. Міцно укріплювати, встановлювати на чомусь. Хто її [ялину] утвердив на кремінні? (Рудь, Дон. зорі, 1958, 24). Словник української мови в 11 томах