1. Літературне слововживання

усувати

УСУВАТИ, УСОВУВАТИ – ВСУВАТИ, ВСОВУВАТИ

Усувати, усовувати, -ую, -уєш. Доводити щось до зникнення, ліквідувати; позбавлятися когось: усувати (усовувати) недоліки, усувати (усовувати) перешкоди, усувати (усовувати) вартових.

В усіх інших значеннях усувати, усовувати вживаються паралельно зі всувати, всовувати.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усувати — (доводити до зникнення) ліквідувати, (позбавлятися когось) позбуватися, відсторонювати, (з посади) звільняти, (грубо) виганяти, знімати. Словник синонімів Полюги
  2. усувати — усува́ти 1 дієслово недоконаного виду ліквідовувати, позбуватися тощо усува́ти 2 дієслово недоконаного виду вкладати, втискати тощо Орфографічний словник української мови
  3. усувати — (хиби) ліквідувати, ок. ліквідовувати, (з тексту) видаляти, вилучати, викидати; (кого) позбуватися; (з посади) ЗВІЛЬНЯТИ, знімати, виганяти, скидати; (перепони) долати, (незгоди) переборювати. Словник синонімів Караванського
  4. усувати — Відваджувати, відганяти, відгонити, відсовувати, відстановляти, відсторонювати, відстороняти, відсувати, відхиляти, звільняти (з посади); сторонити Словник синонімів Вусика
  5. усувати — УСУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., УСУ́НУТИ, ну, неш, док. 1. що. Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати. Добре організований контроль за виконанням завдань дозволяє виявляти і своєчасно усувати недоліки в роботі (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. усувати — I -аю, -аєш, недок., усунути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати. || Виключати, викидати звідкись. 2》 Так чи інакше позбавлятися когось (відстороняти від якоїсь діяльності, справи, звільняти з роботи і т. ін.); позбуватися. II див. всувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. усувати — ВИКРЕ́СЛЮВАТИ (закреслюючи, вилучати слово, рядок, уривок, прізвище тощо з тексту, зі списку та ін.), ВИКЛЮЧА́ТИ, ВИКИДА́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, УСУВА́ТИ, ВИМА́ЗУВАТИ розм. рідко. — Док.: ви́креслити, ви́ключити, ви́кинути, ви́пустити, усу́нути, ви́мазати. Словник синонімів української мови
  8. усувати — Усува́ти, -ва́ю, -ва́єш; усу́нути, -су́ну, -неш кого (звільни́ти), але усува́ти, усу́нути або всува́ти, всу́нути = встромля́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. усувати — УСУВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., УСУ́НУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Доводити що-небудь до зникнення, припиняти існування; ліквідувати. Суспільна власність на засоби виробництва при соціалізмі назавжди усуває класові антагонізми (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. усувати — Усувати, -ваю, -єш сов. в. усунути, -ну, -неш, гл. Вдвигать, вдвинуть. Словник української мови Грінченка